У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
Йому 22. За плечима — Київщина, Бахмут, острови Херсонщини, десятки бойових виходів, стрілецькі бої, евакуації під дронами й тяжке поранення, яке не зламало, а змінило його роль у війську. Боєць бригади «Любарт» з позивним «Сашка» — один із тих, про кого в підрозділах кажуть просто: там, де найважче, він має бути.
Про історію воїна розповіли в публікації Національної гвардії України.
Перші бої: Київщина і шлях у ССО
24 лютого 2022 року Сашка добровільно пішов до добровольчого формування територіальної громади. На Київщині він займався розвідкою та вогневим прикриттям інженерно-саперних груп, які прокладали логістичні маршрути. Його робота дозволяла саперам діяти без втрат і забезпечувала безпечне просування техніки.
Влітку 2022 року Олександр перейшов до Сил спеціальних операцій.
«Ворог не питає, чи готові ми. А ми й не сумніваємось: ворог попереду, свої поруч — значить, час працювати», — говорить він.
Бахмут і острови: бойова школа на межі можливостей
З грудня 2022-го по січень 2023 року Сашка тримав оборону в Бахмуті. Під час бою на позиції «Бджола» він вступив у стрілецький контакт із ворожою ДРГ «Вагнера». За словами побратимів, діяв холоднокровно й результативно — знищив не менше десяти окупантів, ще кількох поранив.
«Війна — не теорія, а інстинкт. І Сашка має його в крові», — так схарактеризував його побратим із позивним «Тарантул».
У червні 2023 року Сашка працював у складі підрозділів ССО на островах у дельті Дніпра. Там — інша війна: прихована, тиха, на межі витривалості. Під час одного з виходів у районі Козачих Лагерів він виявив замасковану позицію противника і короткими чергами знищив двох окупантів.
11 листопада 2023 року, під час спостереження, почув шум човна. Швидко ідентифікував загрозу, пострілом пошкодив двигун, а потім під щільним вогнем ліквідував двох військових противника, які намагалися прорватися. За цю операцію Сашку нагородили медаллю «За військову службу Україні».
«Азов». Евакуація під дронами та бій за життя
Після служби в ССО Олександр перейшов до бригади спеціального призначення «Азов».
10 березня 2025 року він очолив групу евакуації поранених поблизу Неліпівки. Під постійною загрозою артилерії та БПЛА організував прихований підхід, надав допомогу тяжкопораненому бійцю та зупинив масивну кровотечу — фактично врятував йому життя, коли повноцінна медична евакуація була неможливою.
Під час відходу групу спробував викрити ворожий дрон — Сашка знищив його з особистої зброї. Пізніше, прикриваючи ротацію піхоти, він ліквідував ще один FPV. Однак наступна атака стала фатальною — другий дрон влучив у ціль.
Сашка отримав тяжке поранення. Навіть у критичному стані він намагався надати собі допомогу самостійно.
Внаслідок поранення Олександр втратив ліву ногу та пальці лівої руки.
«Любарт». Воїн, який передає війну далі
Сьогодні Сашка — боєць бригади «Любарт». Його нова мета — передавати бойовий досвід, готувати нове покоління піхоти та зміцнювати бойовий потенціал підрозділів.
За особисту мужність, відвагу та самопожертву під час виконання бойових завдань Олександра подано до присвоєння звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
У підрозділі кажуть: його спокій і жарти — не бравада. Це впевненість людини, яка знає ціну війни й знає, що таке відповідальність.
