Це може стати гарним продовженням давньої традиції ВПС США та інших країн світу, за якою «Бойові Соколи» вже багато років підміняють оленів у санях…
Як правильно військовослужбовцю після важкого поранення та ампутації кінцівки або травми спинного мозку відновлювати фізичну активність?
До кого звернутися за фаховою порадою? Якщо почати відвідувати тренажерний зал — як не нашкодити собі? Адже спорт має стати цілющим під час реабілітації. Як зберегти здоров’я, ба більше — ще й покращити власний запас міцності, функціональність і незалежність в повсякденному житті?
Це стало ще одним проблемним питанням для ветеранської країни, котра перебуває в стані війни — відсутність адаптивних та інклюзивних тренерів, адже вищі навчальні заклади не дають такої спеціалізації, а параспорт — це вже спеціальна фізична підготовка; починати ж критично важливо із загальної. Але ситуацію взялися покращувати цивільні фахівці.
Рік тому ми вже розповідали, як тренерка Юлія Коваль в липні 2024 року разом зі своїм колегою Валерієм Киселем створила Школу підготовки адаптивного тренера.
Юлія — керівник Школи підготовки адаптивного тренера, співавтор методичного посібника/програми базової фізичної підготовки військовослужбовців, котра рекомендована для використання в Сухопутних військах ЗСУ. Юлія також головний тренер проєкту «Ігри Героїв», адаптивний тренер ATA — Adaptive Training Academy, член Української Фітнес Асоціації та член ISSA — International Sport Science Association.
Юлія Коваль працює з військовими після важких поранень уже десятий рік.
Ключове завдання Школи підготовки адаптивного тренера: у кожному місті/містечку/клубі має бути хоча б один адаптивний тренер. Йдеться про тренування в період, коли реабілітацію завершено, життя пацієнта триває.
За задумом, адаптивні фахівці можуть програмувати тренування з урахуванням травми.
«А не просто тренують клієнта в тренажерці, як і всіх, просто виключаючи, приміром, відсутню кінцівку. Так не працює, надто багато змін у тілі», — пояснювала нам рік тому тонкощі роботи з ветеранами Юлія Коваль.
Тепер АрміяInform запитала в тренерки, як за рік Школа підготовки адаптивного тренера наростила свої м’язи.
Уже 14 міст країни мають адаптивних тренерів
Протягом року фахівців встигли навчити та випустити 40 якісно навчених і підготовлених адаптивних тренерів, географія яких охоплює всю Україну: Київ, Одеса, Дніпро, Запоріжжя, Франківськ, Львів, Ужгород, Звягель, Миколаїв, Харків, Луцьк, Суми, Бровари, Біла Церква.
«У 14 містах України є адаптивні тренери, які вміють, мають необхідні знання, навички і бажання працювати з адаптивними атлетами не лише з числа ветеранів (хоча це в першу чергу, бо кількість захисників після важких поранень досить висока), а і з цивільними людьми з інвалідністю», — говорить Юлія Коваль.
Наразі стартував уже п’ятий курс Школи. На кожному з курсів — не менш ніж 15 тренерів з хорошим досвідом роботи.
«Тренери до нас приходять із непоганою базою. У нас обов’язково навчаються учасники бойових дій, які дотичні до фізичної підготовки або спорту і які хочуть допомагати потім побратимам», — зазначає тренерка.
До речі, під час кожного з курсів завжди є п’ять безкоштовних місць для ветеранів, котрі мають відповідну базу знань і фах у минулому.
Хто цільова аудиторія та які плани на майбутнє
Школа підготовки адаптивного тренера працює з трьома категоріями атлетів/клієнтів: ампутація нижньої кінцівки, ампутація верхньої кінцівки, травма спинного мозку (користувачі крісла колісного).
«Такі поранення становлять найбільший відсоток травматичних стійких пошкоджень опорно-рухового апарату серед військовослужбовців. Так, станом на середину минулого року, за даними „Радіо Свобода“, ця цифра становила 100 тисяч військовослужбовців з ампутаціями. У 2023 році було 50 тисяч. Обережно можна припустити, що плюс 50 тис. до середини 2025 року також додалося», — говорить Юлія Коваль.
Фахівці школи навчають будувати тренування циклами, а не лише провести якісно одне адаптивне тренування.
Українська фітнес-індустрія підсилює військо і ветеранів: що можна покращити
«Наші цінності полягають у тому, що кожна людина з інвалідністю має право на отримання якісних фітнес-послуг, внаслідок яких її функціональність і незалежність підвищаться в рази. Ми за якість, а не за кількість, як ви можете побачити, зважаючи на кількість випускників за рік. Проте нам не соромно і ми спокійні, що наш адаптивний тренер впорається з будь-якими викликами під час роботи зі своїм адаптивним атлетом. Одна з наших випускниць навіть підготувала атлета на змагання з адаптивного кросфіту, де він зібрав у своїх категоріях всі перші місця», — ділиться тренерка.
У планах — вихід Школи підготовки адаптивного тренера на міжнародний рівень.
«Це означає, що ми будемо мати відповідну акредитацію. А сертифікати, які будемо видавати, діятимуть також і в Європі — більш ніж у 20 країнах, котрі входять у Систему сертифікації ICReps, яка працює за єдиними стандартами».
Фото з особистого архіву Юлії Коваль
