Про це оператор безпілотних літальних апаратів батальйону безпілотних систем 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Дмитро, який щойно повернувся на службу…
«Вжик» — пілот FPV-дрона. Працював на фабриці, виготовляв меблі, а 2024 року був мобілізований до Збройних Сил.
Історію бійця розповіли на сторінці 33-ї окремої механізованої бригади.
«Коли почалася повномасштабна війна, я спочатку подумав, що це не надовго — усе владнається. Але швидко зрозумів, що рано чи пізно я маю піти захищати Україну. Усвідомив, що зворотного шляху немає», — пригадує боєць.
Пройшов базовий військовий вишкіл і був розподілений у 33-ю. Тут новоприбулому бійцеві знайшли застосування, відповідне до його здібностей.
«Запропонували навчитися керувати FPV-дроном. Я вирішив погодитися: подумав, що в цій справі покажу кращий результат, ніж деінде. Із безпілотниками я досвіду зовсім не мав, але раніше багато грав у відеоігри з джойстиком — тому приблизно розумів, що таке пульт керування. Словом, мав відчуття мікроконтролю», — каже він.
Одразу по загальній адаптації «Вжик» почав фахове навчання пілота дрона.
«Я кілька годин політав на симуляторі, а потім один досвідчений пілот помітив, що я доволі непогано літаю. І мене скерували навчатися вже на позиції», — розповідає пілот.
Мав кілька тренувальних вильотів. А потім настав час бойових.
«Позиції змінювалися одна за одною. Коли був добрий радіогоризонт, тоді добрі були й відпрацювання. Спочатку працював по будинках, підвалах та різних укриттях, де скупчувався ворог. Сильно переймався тоді, нервував: чи правильно все роблю? Адже це велика відповідальність», — ділиться воїн.
Поступово приходив досвід. «Вжик» зрозумів, що зі своєю працею він порається добре.
«У Багатирі ми мали непоганий радіогоризонт і непогано влучали. Я знищував піхоту противника просто в будівлях, літаючи від вікна до вікна. А вже над Володимирівкою ми одного ранку вилетіли й помітили, що їде ворожа техніка — броньований тягач. Знищили його нашим уламковим боєприпасом, а потім ще й відпрацювали по ворожій піхоті», — каже військовий.
Уже за кілька днів — інший помітний успіх.
«По піхоті противника завдали удару наші мінометники, і ворог став відступати. По рації нам повідомили, що росіяни рухаються до бліндажу в одній із лісосмуг.
Я вилетів, зміг знайти саме ту лісосмугу й відпрацював по ворожому бліндажу. Там було сім росіян: частину знищив я, а частину добила наша піхота», — каже оператор.
Пілот безпілотного апарату керує своїм дроном на відстані, але небезпека через це аж ніяк не зникає.
«Було, що по лісосмузі, де знаходилася наша позиція, прилетіло аж чотири ворожі керовані авіаційні бомби. Від вибухів наш бліндаж відкрило, але ми продовжили працювати. За кілька годин нас звідти евакуювали», — каже «Вжик».
На війні саме так: долаючи труднощі, нищимо ворога. Здобуваємо Перемогу.
«Усі ми чекаємо, коли вже буде тиша, коли вже не буде пострілів та вибухів. І цей спокій обов’язково прийде. Ми нещадно б’ємо ворога, щоб він зрозумів: настав час зупинитися й домовлятися, але навіть коли війна закінчиться, ми не втратимо пильності — будемо завжди напоготові відбити напад противника», — підсумував боєць.
Як повідомляла АрміяInform, оператор 73-го центру ССО знищив ворога практично впритул. Історія про те, як пістолет рятує життя на війні.
