Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Від камери слідчого ізолятора, де він сидів за вбивство, до каналу під Часовим Яром, заваленого трупами російських солдатів — такий шлях пройшов окупант Сергій з Удмуртії, перш ніж потрапити в український полон. Його розповідь, задокументована бійцями 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила, розкриває моторошні реалії російської окупаційної армії: вербування зеків через погрози, масове самокаліцтво для уникнення штурмів та злочинні накази командування.
Відео допиту російського полоненого оприлюднили на каналі бригади.
«Погрожували „опущеною хатою“»: Як потрапляють на війну з СІЗО
30-річний Сергій М. з Іжевська підписав контракт з міноборони рф, перебуваючи в СІЗО за звинуваченням у вбивстві. Він стверджує, що піти на війну його змусили оперативники, які регулярно навідувались до ізолятора.
«Військкомат поруч із СІЗО. Ходили постійно», — розповідає полонений. «Мені опера погрожували… [казали], що якщо не підпишу контракт… потрапиш в „опущену хату“». Сподіваючись на обіцяну амністію та розраховуючи, що стан здоров’я не дозволить відправляти його на штурми, Сергій погодився.
Проте реальність виявилася іншою: його одразу зарахували до штурмового підрозділу, а надії на амністію та гідну зарплату (він скаржиться на місяці невиплат та мізерні часткові надходження) швидко розвіялись.
«Кидаєш гранату РГД-5 і навколо сідаєш»: Самокаліцтво як спосіб вижити
Зіткнувшись із реальністю самовбивчих атак, зокрема під Часовим Яром, Сергій та його товариші вдавалися до відчайдушних заходів, щоб уникнути участі в штурмах. Він детально описав поширену практику самокаліцтва («затрьохсотитися»):
«Там [під Часовим Яром] канал завалений трупами наших, російських військових», — пояснює він мотивацію. «Щоб не йти туди, кидаєш гранату РГД-5… навколо неї сідаєш… автомат з прикладом до шиї ставиш, тут все підтискаєш, голову нахиляєш, каску — все. Вибухає, тобі в руку, в ляшку скрізь потрапляють осколки».
За його словами, «там багато хто так робить». Цю процедуру вони з товаришами виконували тричі, але алюмінієві осколки РГД-5 не завжди давали потрібний ефект, а використовувати потужнішу Ф-1 було надто ризиковано.
«Краще убий»: Накази щодо полонених, цивільних та самопідрив
Полонений також розповів про інструктажі, які вони отримували перед бойовими завданнями. Наказ щодо українських військовополонених був однозначним: «Кажуть, на твій розсуд, але краще, каже, убий, щоб з ним не таскатися туди-сюди… Тобі треба завдання виконати».
Подібні рекомендації стосувалися і цивільних, які могли викрити позицію: або брати в заручники, або вбивати. Крім того, був прямий наказ у разі загрози полону підривати себе останньою гранатою, мотивуючи це «соромом ВДВ» та іншими пропагандистськими кліше.
При цьому російська пропаганда активно залякувала жахливим поводженням в українському полоні. «Мені сказали… тобі запінять ж*пу монтажною піною… мучитимуть довго», — переповідає він страшилки. Однак після потрапляння в полон до бійців 24 ОМБр він був здивований людяним ставленням: «Тут краще, ніж там… і покурити дають, і попити… ставляться по-людськи».
Полон та розчарування
У полон Сергій потрапив під час свого другого штурму, не встигнувши навіть чітко розгледіти супротивника. Він зізнається, що не має жодної мотивації воювати, а рішення підписати контракт вважає ідіотським («почуваюся більше довбо*бом… Краще б сидів»).
Як повідомляла АрміяInform, на передовій під Торецьком бійці 49 окремого штурмового батальйону «Карпатська Січ» узяли в полон незвичного ворога — африканського найманця у російській формі. Чужинець, який прийшов на нашу землю за обіцянками рублів і швидкої «європейської мрії», тепер сидить, плаче і тремтить перед українськими захисниками.
