Для тих, хто не сидів тижнями під шквальними обстрілами, ризикуючи своїм життям і здоров’ям, такі суми разом із бойовими 100 тис. можуть здатися захмарними….
Колона техніки однієї з частин, що розташована в Дрогобичі, отримала наказ вирушити у визначений район і забезпечити артилеристів надійними розвідувальними даними. Проте особовому складу повідомили, що район розгортання розташований неподалік «сірої зони» і їхні підрозділи повинні бути готові не лише виконати свої безпосередні функції, а й до надходження сил підтримки організувати власну безпеку та оборону. Попередження не було зайвим, адже вже за лічені хвилини після того, як колона з’їхала з шосе до вказаного на карті пункту, пролунав вибух, і головна машина зазнала атаки від ворожих диверсантів… Однак здаватись наші вояки не мали жодного наміру…
Як наші швидко вирахували бойовий порядок противника, завдали удару й взяли в полон пораненого диверсанта
Залишивши свої машини, вони зайняли оборону, швидко вирахували бойовий порядок противника і не лише завдали йому удару, а й взяли в полон пораненого ворожого диверсанта. До речі, завдяки отриманим від нього даним вдалось уникнути чимало неприємностей надалі. Таких, наприклад, як замінований підхід до точки розгортання. Саме в такому напруженому і динамічному ритмі проводять свої тактико-спеціальні навчання підлеглі полковника Олега Дідіченка.
– Ми розпочали етап тактико-спеціальних навчань для всіх наших підрозділів, під час яких відпрацьовуємо злагодженість підрозділів, уміння командирів ухвалювати рішення у нестандартних ситуаціях і водночас виконувати поставлені завдання, – зазначив полковник Олег Дідіченко.
Довелось виконували роль ворога
Для того, щоб навчання не перетворювались на простий виїзд на природу, у частині подбали заздалегідь – підійшли творчо. Наприклад, із воїнів одного з підрозділів створили своєрідний OPFOR (сили, що виконують роль ворога). Ці хлопці мають беззаперечне право заходити в район розгортання, маскуватись і розробляти низку диверсій проти наших бійців. Про дії OPFOR і його плани не знає ніхто, навіть командир частини, адже під час реальних бойових дій ворог не звітуватиме перед нами про свої плани. До речі, на час подібних атак і пересування штатну зброю наших і «ворожих» бійців замінили на пейнтбольні гвинтівки. Для кожного підрозділу свій колір фарби у кульках. Це дозволяє визначати, хто і як діяв на полі бою. До прикладу, перші ж постріли диверсантів влучили в кабіну водія, якби це були справжні кулі, то він дістав би поранення, несумісне з життям. А якби старший машини прийняв хибне рішення та намагався рятувати життя побратима, то теж був би «убитий» у цій машині, чим значно допоміг би ворогові знищити нашу колону. Можливо, для некомпетентних це звучить цинічно, але війна не знає сентиментів і пафосу, а вимагає обирати правильні рішення, які дозволять зберегти боєздатність усього підрозділу та виконати поставлені завдання.
Зміна позицій на кількасот метрів – порятунок від раптового артилерійського удару
Не менш захопливо розгортались події і після прибуття підрозділу на місце розгортання. Виявилось, для повноцінного виконання своєї функції ця локація не надто придатна. Через це командир підрозділу старший лейтенант вирішив дещо змінити позицію і, розгорнувшись на кілька сотень метрів убік, не лише врятував підлеглих від раптового артилерійського удару (адже за задумом навчань місцеві мешканці, прибічники сепаратистів, повідомили ворогу про хід колони і приблизне місце її розгортання). Далі виявилось, що частина ще радянської апаратури, яку ще не замінили в частині, дала збій, і особовий склад не може її відремонтувати. Але і на це в командира було рішення. Добре обізнаний з технікою молодий офіцер наказав замінити деякі штатні деталі на інші, що не зазначені в інструкції, і апаратура продовжила роботу. Саме так спрацював досвід, який цей військовий здобув під час навчання у виші та вже безпосередньо в частині.
– Така динаміка навчань дуже корисна всім нам, адже саме так можна підготуватись до реальних бойових дій, – поділився враженнями старший лейтенант Андрій Марчук.
Навчання без гендерних «потурань»
Дещо згодом було ще чимало ввідних: і влучання ворожого снаряда в цистерну з отруйними речовинами, що перебувала поруч і становила хімічну небезпеку, і нічна спроба ворожої ДРГ викрасти військовослужбовця з місця розташування, і, звісно, безперервні напружені завдання від вищого штабу. До речі, у підрозділі старшого лейтенанта Андрія Марчука є жінки-військовослужбовці. Деякі з них обіймають посади, які раніше вважали «чоловічими». Проте жодних потурань за ґендерними ознаками тут немає, бо кожен військовий – це частина злагодженого механізму.
Навчання тривали кілька днів. Отже, підрозділ не лише відпрацював здобуті знання, а й побачив власні помилки, які ще потрібно виправляти.
Фото автора
