Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Військовий експерт, координатор групи «Інформаційний спротив» Костянтин Машовець спеціально для АрміяInform прокоментував ситуацію щодо бойових дій на південному напрямку.
У Таврійській операційній зоні противник силами 49-ї ОА та 22-го АК, а також приданими їм силами та засобами, продовжує оборонну операцію, метою якої є утримання Херсонсько-Бериславського плацдарму у нижній течії Дніпра та створити сприятливі умови для переходу в наступ на Миколаївському та Криворізькому напрямках. На сьогодні, в результаті розпочатих підрозділами Сил оборони України близько 2-х тижнів тому контрнаступальних дій на Херсонському напрямку, війська противника були змушені відійти з раніше зайнятих позицій на цілій низці ділянок плацдарму.
Упродовж кількох останніх днів нашим військам вдалося відбити низку масованих атак противника в районі створеного ними південносхідніше селища Давидів Брід плацдарму на річці Інгулець. Ба більше, нашим підрозділам вдалося просунуться на кілька кілометрів у напрямку сіл Костромка та Брускинське, а також звільнити села Сухий Ставок та Андріївка.
Ворог намагається «стабілізувати» просування українських військ
Слід наголосити, що противник продовжує докладати значних зусиль для того, щоб зупинити або принаймні суттєво загальмувати просування підрозділів Сил оборони України на цій ділянці шляхом перманентних контратак та постійного нарощування зусиль на флангах українського плацдарму.
Так, посилені БТГр зі складу 7-ї десантно-штурмової дивізії противника упродовж останнього тижня неодноразово намагалися прорватися з північного сходу і сходу в Давидів Брід і на південь від нього, щоб вийти в тил тактичної групи ЗСУ, що діє на Інгулецькому плацдармі, і відрізати її від переправ через Інгулець. Своєю чергою підрозділи 11-ї десантно-штурмової бригади та БТГр 126-ї бригади берегової оборони 22-го АК противника намагалися «стабілізувати» просування українських військ у південному та південно-східному напрямку, так само шляхом контратак, за масованої вогневої підтримці артгрупи 227-ї абр. З цією ж метою противник неодноразово застосував армійську авіацію. Зважаючи на це, на сьогоднішній момент, противнику вдалося зупинити наші передові підрозділи по рубежі Сухий Ставок – Костромка та в районі Брускинське.
Проте, треба розуміти, що ситуація на цій ділянці для противника все ж таки не виглядає достатньо «стабільною», тому його командування прагне постійно посилювати свою тактичну групу, яка нависає над правим флангом українського плацдарму на Інгульці. Так, на цю ділянку вже перекинуто підрозділи 127-й орбр зі складу 22-го АК, а також кілька підрозділів ротного рівня зі складу наданих сил та засобів.
Вочевидь командування військ противника у цій зоні досить серйозно непокоїть не стільки сам факт просування українських військ, а його спрямування. Адже за великим рахунком, вибір цього спрямування цілком може зробити вирішальне значення на подальше становище всіх російських військ, що оперують у північній та північно-західній частинах всього Херсонського плацдарму супротивника. Тобто тих підрозділів противника, які наразі називають «криворізьким угрупованням», націлених на наступ у бік Кривого Рогу та Нікополя.
Плацдарм у районі Давидова Броду вдалий як за місцем, так і за подальшими своїми перспективами
У цьому контексті важливо зазначити, що українське військове командування, ухвалюючи свого часу рішення про форсування Інгульця і утримання плацдарму саме в районі Давидова Броду, діяло надзвичайно далекоглядно і вдало як за місцем, так і за подальшими своїми перспективами. Наразі очевидно, що в якому б напрямку не рушили українські війська з плацдарму надалі, це буде досить критично для підрозділів ворожого угруповання, що діють на північ від умовної лінії Давидів Брід – Берислав. Відрізнятиметься лише ступінь цієї самої «критичності». Адже одна справа, якщо ЗСУ зможуть прорватися в район Милового, інша – в район села Республіканця, і зовсім третя – якщо прямо на Берислав. Якщо ЗСУ просто продовжать «згортати» оборону противника вздовж лівого берега Інгульця у бік Калинівського – Бобрового Кута і Снігурівки, то навіть у цьому випадку противнику будуть непереливки.
Окупанти за будь-яку ціну хочуть мати можливість обстрілювати Зеленодольськ, ТЕС і прилеглі околиці
До речі, про так зване криворізьке угруповання противника. На сьогодні, після того як Сили оборони України на цьому напрямку відбили Миколаївку і домоглися тактичного вклинення в оборону противника в районі Нововознесенка, по суті відсунувши їхні підрозділи від водосховища Криворізької ТЕС, питання про подальшу долю цього «збіговиська орків» стало на порядку денному досить гостро. Основу цього «впертого стада» становлять кілька БТГр зі складу 205-го омсп і 34-й омсбр, а також зведені тактичні групи 10-й обр СПН, підтримані ще однією артгрупою зі складу все тієї ж 227-ї абр. На сьогодні противник вперто намагається утримати свої позиції в районі Високопілля та Потьомкіне, навіть попри те, що у нього на флангах вже відчутно «підгоряє». Вочевидь, вони за будь-яку ціну хочуть мати можливість обстрілювати Зеленодольськ, ТЕС і прилеглі околиці.
Проте, на мою думку, такий стан речей зберігатиметься не довго. Особливо в контексті загальної ситуації на плацдармі супротивника. Ба більше, запеклі бої, що точаться на лівому фланзі цього угруповання за утримання району Іванівка – Високопілля – Костирка – Архангельське, нещодавно були досить «оптимістично» для орків доповнені й ситуацією, що розвивається на їхньому правому фланзі. Тут ЗСУ також перейшли до активних тактичних дій наступального характеру в районі Золотої Балки.
Снігурівка є ключовим пунктом оборони противника на Інгульці
Тепер, дещо про Снігурівку, куди упродовж останніх днів підрозділи Сил оборони України наблизилися впритул. Ба більше, просунулися в районі Любине та Партизанське. Противник наразі змушений постійно перекидати в той бік (у напрямку на Баратівку) підкріплення з боку Молодіжного (принаймні упродовж поточного тижня туди прийшли 1 танкова рота і 1 «напівбатальйон» наловлених у донбаських бантустанах «мобіків») і розгорнути у другому ешелоні на лівому березі Інгульця, принаймні 2 БТГр (нехай і дещо «недороблені») зі складу 126-й омсбр та 11-й дшбр.
І все б нічого, але, як завжди, є нюанс. Командування військ противника, звичайно, цілком може вирішити вперто обороняться в районі Снігурівки. І застосування вказаних вище резервів противника у такому разі безсумнівно матиме для нього сенс. А якщо ніхто Снігурівку не штурмуватиме, принаймні «в лоба»? Рано чи пізно командуванню військ противника, що діють у цьому районі Снігурівки, доведеться таки зробити дуже непростий вибір – «куди саме обороняться» і в який бік розгортати свій тил. По лівому (на північний схід) або по правому (на південь) берегах Інгульця. Така розкаряка в становищі військ противника в цьому місці вийшла тому, що Снігурівка, по своїй суті, є ключовим пунктом оборони противника на Інгульці (та й на всьому Херсонському плацдармі).
Наступ у районі Херсона розвивається за двома напрямками, що сходяться
Ну і на завершення, трохи про «звільнення Херсону». Деякі надто квапливі «джерела» після звільнення Таврійського вже почали говорити, що українські війська не сьогодні-завтра увірвуться на вулиці Херсону. На жаль, на мою думку, доведеться трохи почекати. Так, на захід і на північний захід від Херсона Сили оборони України проводять активні дії. Принаймні, на 3-х ділянках наступу мають певний успіх. Судячи з останніх повідомлень, українські війська зуміли просунутися у напрямку на Грозове та Крутий Яр, діючи вздовж траси М-14 (Миколаїв – Херсон), а також у районі Олександрівки. Таким чином, стає зрозуміло, що наступ ЗСУ в районі самого Херсона, цілком логічно розвивається за двома напрямками, що сходяться. Причому, судячи з дій противника, командування підрозділів, які обороняються на цьому напрямку, слабко собі уявляють, де завдавати головного удару, а де допоміжного. В результаті, на сьогоднішній момент українські війська зуміли просунутися у бік Дослідного та північно-східніше Олександрівки, вийти безпосередньо до околиць Правдине та Солдатського.
У Таврійській операційній зоні українське військове командування під час своїх контрнаступальних дій продемонструвало досить цікаву методику їх організації та проведення. Я б визначив її як досить новаторську для ЗСУ, особливо у сфері так званої асиметричної відповіді противнику, який перевершує тебе за багатьма параметрами бойової могутності. Виявляється, що вона дозволяє не тільки успішно оборонятися, але й з не меншою ефективністю проводити контр-наступальні дії.
