Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Бойовий медик 153-ї окремої механізованої бригади на позивний «Ку-ку» разом із побратимами провів на позиції кілька місяців.
Історію бійця бригада оприлюднила у соцмережах.
За цей час він урятував десятьох поранених військовослужбовців, опанувавши медичну справу вже під час служби у війську.
Серед його пацієнтів були військові з кульовими та уламковими пораненнями. Одного з них довелося зустрічати дорогою із сусіднього бліндажа: боєць втратив багато крові, знесилів і впав, намагаючись дістатися до медиків. Навколо тривала небезпека через ворожі дрони та міни.
«Зустрів його, надав допомогу — евакуювали», — згадує «Ку-ку».
Він добре пам’ятає день, коли вперше зайшов на передній край. Це була неділя, 15-те число. Дорога автомобілем до позицій зайняла близько 40 хвилин. А от два дні виходу звідти медик хотів би забути.
«Три кущі: під одним я, а два сусідні окупанти випалюють вщент. Емоції — найгірше, що траплялося зі мною у житті», — розповідає військовий.
Бліндаж, у якому перебували «Ку-ку» та його побратими, росіяни намагалися штурмувати вісім разів. Захисники відбивали атаки. Медик також намагався забрати із собою трофейні речі, однак дорогою загубив їх.
Постійні удари ворожих дронів, керованих авіабомб і артилерії далися взнаки. «Ку-ку» зазнав серйозних контузій. Він пояснює, що вибухи поблизу можуть на певний час позбавити здатності нормально орієнтуватися, а в цей момент небезпека не зникає.
«Якщо ТМку вкинули в бліндаж, може на 20 секунд виключити: голова обертом, і доки ти нічого не розумієш, ворог відкриває вогонь. Від КАБів кабелі тріскалися — уявіть, як від того тріскалося в голові», — каже бойовий медик.
До війська «Ку-ку» не мав стосунку до медицини й навіть боявся робити уколи. Проте на службі довелося швидко опановувати нові навички, адже від них залежали життя побратимів.
«Навіть уколу боявся зробити, а тут — ні, бо хлопцям і так боляче, моя допомога їм — необхідність», — пояснює він.
За словами «Ку-ку», особливо важко усвідомлювати, що через ворожі обстріли іноді неможливо вчасно дістатися до пораненого. Коли людина помирає, не дочекавшись допомоги, біль за загиблими залишається надовго.
Тому в роботі з пораненими медик вважає важливими чіткість і конкретні команди: у критичній ситуації військовому потрібні зрозумілі вказівки, а не зайві слова.
Нині «Ку-ку» проходить лікування та планує відпустку. Після місяців на передовій хоче бодай ненадовго відновитися й залишити позаду пережите.
«Хочу добряче попаритися в чанах, змити з себе сліди війни», — ділиться планами боєць.
«Насипав по саме не хочу»: як екіпаж M113 підтримав штурм Середнього під час операції «Вівальді»
