Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
СБУ оголосила підозру причетним до примусової депортації 53 дітей із Донецька та Макіївки до Росії.
Головне слідче управління Служби безпеки України 20 серпня 2026 року повідомило про підозру за ст. 438 КК України двом представникам окупаційної адміністрації Донецької області та двом головним лікарям дитячих будинків на тимчасово окупованій території за депортацію 53 дітей.
Що відомо про підозрюваних
Висягін Вячеслав Борисович (22 серпня 1967 р. н.) — уродженець м. Новосибірськ, російська федерація. Був призначений окупаційною владою на посаду головного лікаря т. зв. «Республіканського спеціалізованого будинку дитини міста Донецька», незаконно організованого на базі захопленого українського комунального лікувально-профілактичного закладу «Донецький обласний спеціалізований будинок дитини» (КЛПУ «ДОСБД»), розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Краснофлотська, буд. 68-А.
Гарцев Дмитро Анатолійович (1 лютого 1989 р. н.) — уродженець м. Свободний-18 (зараз — Ціолковський) Амурської області російської федерації. Був призначений окупаційною владою так званим «міністром охорони здоров’я донецької народної республіки».
Гончаров Віктор Олексійович (13 лютого 1954 р. н.) — уродженець м. Червонопартизанськ (зараз — Вознесенівка) Луганської області. Був призначений окупаційною владою на посаду головного лікаря т. зв. «Республіканського спеціалізованого будинку дитини міста Макіївки», незаконно організованого на базі захопленого українського комунального закладу охорони здоров’я «Обласний спеціалізований будинок дитини» (КЗОЗ «ОСБД») за адресою: м. Макіївка, вул. Тореза, буд. 2.
Майборода Світлана Анатоліївна (21 лютого 1970 р. н.) — уродженка м. Макіївка Донецької області. Обіймала посаду так званого «директора Державної служби у справах сім’ї та дітей днр» — незаконного органу, підконтрольного окупаційній адміністрації.
Обставини злочину
Підозрювані взяли безпосередню участь у депортації на територію росії 53 українських дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які у 2022 році перебували у спеціалізованих закладах Донецька і Макіївки.
23 вересня 2022 року т. зв. «міністр» Гарцев надіслав Майбороді листа з вимогою організувати вивезення дітей до росії. Того ж дня вона направила листа до міністерства просвіти рф, підтвердивши готовність «сприяти переведенню дітей» та узгодивши їхнє подальше незаконне розміщення у закладах Московської області.
Через кілька днів окупаційна влада видала постанову № 277 «Про заходи щодо переміщення дітей…», яка наділяла заклади правом ухвалювати рішення про переміщення дітей до рф, а 6 жовтня 2022 року Гарцев підписав наказ № 2828 про примусове переміщення 53 вихованців дитячих будинків до Московської області рф.
Майборода передала російській стороні особові справи дітей для оформлення опіки та громадянства рф. Вона також брала участь у спільних відеоселекторних нарадах із представниками профільних міністерств рф, де обговорювався процес асиміляції та русифікації депортованих українських дітей.
7 жовтня 2022 року керівники дитячих будинків Висягін та Гончаров зібрали 53 дітей та двома автобусами вивезли їх до міста Ростова-на-Дону в росії. Там дітей посадили на борт військового літака Ту-154М (бортовий номер RA-85843) спеціального льотного загону «росія» Управління справами президента рф і перевезли на військовий аеродром Чкаловський у Московській області.
В подальшому дітей розподілили у три державні заклади соціального обслуговування Московської області: «Нєпосєди» (м. Балашиха), «Прєображеніє» (м. Єгор’євськ) і «Созвєздіє» (м. Руза).
13 жовтня 2022 року Гарцев підписав наказ № 2903 про остаточну передачу дітей під нагляд вказаних російських установ для постійного перебування.
Анкетні дані українських дітей було внесено до російського федерального банку даних «usynovite.ru», внаслідок чого щонайменше 28 дітей незаконно передали під опіку в російські родини на території рф.
Станом на момент складання підозри жодну дитину не повернули в Україну.
Підозра
Жодних об’єктивних причин для депортації дітей з України не існувало. Вони не потребували лікування за межами Донецької області, а активні бойові дії безпосередньо в містах Донецьку та Макіївці, які б загрожували життю дітей у закладах, на той момент не велися. Єдиною метою вивезення була насильницька інтеграція, індоктринація та ліквідація української ідентичності дітей.
Тому дії всіх чотирьох підозрюваних кваліфікували як воєнний злочин за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України.
Міжнародне гуманітарне право категорично забороняє здійснювати примусове індивідуальне чи масове переселення або депортацію осіб, які перебувають під захистом, з окупованої території на територію окупаційної держави або будь-якої іншої країни, незалежно від мотивів, а Римський статут Міжнародного кримінального суду прямо визначає такі дії як воєнний злочин.
Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42022000000000383 від 21.03.2022.
