Спрощений алгоритм дозволяє поновитися до війська без судової тяганини. Це стало вирішальним аргументом для багатьох бійців. Історію одного із них фахівці групи комплектування 1-ї Президентської…
Коли Міністр оборони Михайло Федоров назвав нові виплати для піхотних, штурмових підрозділів «найвищими зарплатами піхотинців у світі», реакція була передбачуваною. Скептики одразу підрахували: базові 20 000 гривень — це менше, ніж отримує польський, французький легіонер чи американський колега. Критики мають рацію в одному: якщо порівнювати оклади — Україна не в лідерах. Але вони ставлять неправильне запитання.
Правильне питання звучить інакше: яку суму реально отримує на руки бойовий піхотинець, який щодня виконує одну з найнебезпечніших робіт у світі? І ось тут порівняння набуває зовсім іншого вигляду.
Армії світу використовують дві принципово різні моделі мотивації військових.
Перша — модель окладу. Солдат отримує фіксовану суму незалежно від того, чи провів він місяць у казармі Техасу, чи в афганській долині. США, Велика Британія, Польща, Франція — всі вони працюють за цією логікою.
Ці армії додають скромні «бойові надбавки» поверх окладу: американська Hostile Fire Pay сягає лише $225 на місяць — суму, що не змінювалась із 2012 року і яку Конгрес лише зараз розглядає питання її подвоєння. Британська операційна надбавка — близько $37 на день. Тобто навіть у найгарячіших точках планети піхотинець НАТО отримує плюс-мінус ті самі гроші, що й у мирний час.
Друга — модель результату. Саме її запроваджує Україна. Базовий оклад тут — не ціль, а поріг. Реальна винагорода залежить від того, де солдат перебуває і що робить:
Плюс виплати за конкретні бойові результати — за взяття полоненого, за підтверджене знищення ворога. Це управлінська логіка на п’ятому році великої війни: платити більше тим, хто більше ризикує і більше робить. І саме в цій логіці Україна справді не має аналогів серед провідних армій світу.
Розберемо конкретний сценарій. Піхотинець, який провів місяць із трьома тижнями на бойових позиціях і взяв участь в одному штурмі, отримає:
Базові $444 + ($222 × 21 день) + $889 = ~$6 000—$6 500 на місяць
Або приблизно $185—$215 на день.
Для порівняння:
| Армія | Місячна компенсація в бойовій зоні |
| Армія США (всі надбавки) | $5 000—$5 500 |
| Французький легіонер (найгарячіша місія) | ~$3 800 |
| Польський солдат (передова) | ~$1 850 |
| Українська піхота (активний бойовий місяць) | ~$6 000—$6 500 |
Єдині у світі, хто отримує порівнянні суми за бойову піхотну роботу — це приватні військові підрядники, але це вже зовсім інша модель та формат функціонування. Це ринок приватних ПВК — а не державна регулярна армія з контрактом, пенсійним забезпеченням і правовим захистом.
Критики нової системи часто апелюють до «стабільності»: мовляв, солдату потрібен передбачуваний оклад, а не лотерея бойових виплат. Аргумент здається логічним, поки не зіткнешся з реальністю.
Фіксований оклад без зв’язку з бойовою роботою породжує дві проблеми, які ЗСУ переживають на практиці.
По-перше, він однаково оцінює абсолютно різні ролі. Штабний логіст і штурмовик, який щодня ходить під вогонь, не можуть отримувати однакові гроші — це несправедливо і демотивує саме тих, без кого фронт не тримається. До реформи базова ставка для всіх категорій була однаковою, і єдиним механізмом диференціації були «бойові» виплати, нарахування яких нерідко залежало від волі штабу.
По-друге, фіксований оклад не дає інструменту для залучення добровольців на найризикованіші позиції. Якщо різниця між службою в тилу і штурмом становить кілька сотень доларів, раціональний вибір очевидний. Нова система змінює цей розрахунок кардинально: різниця між базовим і штурмовим сценарієм — у 10–15 разів.
Є сфери, де світ давно прийшов до принципу «чим вище ризик — тим вища оплата». Нафтовидобуток на офшорних платформах, глибоководне зварювання, гасіння промислових пожеж — скрізь базова ставка доповнюється суттєвими надбавками за конкретні умови роботи.
Армія від цієї логіки традиційно відставала — з міркувань рівності та бюджетної передбачуваності. Але умови широкомасштабної війни, де піхота несе несумірно більший тягар, ніж будь-яка інша категорія військових, роблять цей консерватизм нестерпним.
Трансформація Сил оборони — це спроба також привести систему оплати у відповідність до реального розподілу ризику. І в цьому сенсі вона не просто «висока» — вона чесна.
Повернімося до тези Михайла Федорова. Якщо інтерпретувати її буквально — як порівняння базових окладів — вона вразлива. Якщо розуміти її правильно — як опис потенційного рівня грошового забезпечення за активну бойову роботу в рамках державної армії — вона точна.
Жодна регулярна армія НАТО не платить рядовому піхотинцю $6 500 на місяць за бойову роботу. Жодна. Американська, британська, польська, французька — всі вони залишаються в межах $2 000—$5 500 навіть із урахуванням усіх надбавок і пільг. Ізраїльські строковики взагалі отримують менше мінімальної зарплати — держава розглядає службу як обов’язок, а не ринковий контракт.
Україна обрала інший шлях: конкурувати за піхоту на відкритому ринку, включно з іноземними добровольцями, пропонуючи ставки, які перевершують приватний ринок найманців. Це свідомий, прагматичний вибір — і він відповідає масштабу завдання.
Варто сказати і про ширший контекст. Жодна армія у світі не будує мотивацію виключно на фінансах. США роблять ставку на статус, кар’єрні ліфти та пільговий пакет. Ізраїль — на патріотизм і колективну відповідальність. Британія — на традицію та ідентичність.
Але є принципова різниця між ситуацією, коли суспільство може дозволити собі апелювати до ідеалів, і ситуацією, коли конкретна людина щодня ходить під вогонь і повертається з питанням: «Чи достатньо цінує держава те, що я роблю?»
Гідна оплата — це не альтернатива мотивації. Це її передумова. Армія, яка платить піхоті так само, як діловоду в тилу, надсилає сигнал: твій ризик і наш ризик — рівнозначні. Нова система надсилає протилежний сигнал: ми бачимо різницю.
Саме тому реформа важлива не лише як рекрутинговий інструмент, але і як інституційне визнання — факт, який не менш значущий для тих, хто вже служить, ніж для тих, кого ще потрібно переконати.
Порівняння зарплат між арміями має сенс лише тоді, коли ми порівнюємо однакові речі. Оклад американського піхотинця і потенційна виплата українського штурмовика — це різні категорії з різною логікою.
Трансформація Сил оборони України — це ставка на те, що найнебезпечніша робота має оплачуватись відповідно до реального ризику. Це ставка, яку жодна регулярна армія світу досі не робила в таких масштабах.
17 червня Україна зробила наступний логічний крок: Міністерство оборони оголосило про підготовку нової системи, яка дозволить ліцензованим приватним рекрутинговим компаніям залучати іноземних добровольців безпосередньо до Збройних Сил.
Заявлена амбіція: щоб згодом до половини штурмовиків і піхоти становили легіонери. При $6 500 на місяць в активному бойовому місяці — в одній з найтехнологічніших армій світу, з правовим захистом, визначеним терміном служби та гарантованою відстрочкою — Україна більше не просить іноземних бійців обирати між совістю та добробутом.
Вона робить пропозицію конкурентною.
Піхота коштує дорого. І це правильне рішення.
Матеріал підготовлено на основі відкритих даних про системи грошового забезпечення збройних сил Німеччини, Великобританії, США, Польщі, Франції та Ізраїлю станом на червень 2026 року. Всі суми в UAH конвертовані за курсом 45 UAH/USD.
Більше про нові контракти у Силах оборони України читайте на сайті.
10 липня та в ніч на 11 липня в рамках зниження наступальних спроможностей російського агресора підрозділи Сил оборони України завдали ураження низці цілей.
У Республіці Польща в межах Місії Європейського Союзу з надання військової допомоги Україні триває підготовка військовослужбовців Збройних Сил України.
Прикордонники бригади «Сталевий кордон» завдають ворогу нових втрат на Північно-Слобожанському та Курському напрямках.
Спрощений алгоритм дозволяє поновитися до війська без судової тяганини. Це стало вирішальним аргументом для багатьох бійців. Історію одного із них фахівці групи комплектування 1-ї Президентської…