На тому, що обсяг контрактування виробництва НРК має суттєво зрости порівняно з минулорічним, наголосив під час Ставки наприкінці квітня Президент України та Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський….
Українська піхота переживає чи не найтяжчий період у своїй історії.
На її плечі випали випробування, які важко уявити — повна прозорість поля бою, зграї ворожих FPV та неможливість будь-якого непомітного руху.
З якими саме викликами щодня стикаються українські піхотинці, розповідає АрміяInform через історію Віктора на позивний «Бой», військовослужбовця 42-ї окремої механізованої бригади.
Три штурми за один день
Свій перший контактний бій Віктор «Бой» пам’ятає в деталях. Це було восени 2025 року. Перший вихід дуже швидко перетворився на постійну боротьбу за виживання. Він з побратимами тримав позицію під Новопавлівкою.
«До нас ішли два ворожі штурмовики. Я підпустив їх на відстань до 15 метрів. Ми були в укритті, і вони не знали, що ми там є. Я спочатку положив того, що трохи позаду йшов. А потім і першого», — згадує Віктор.
Тоді пощастило, що ворог не помітив, звідки вівся вогонь. Тож у відповідь нічого не прилетіло. Однак вже за два дні ворог знову намагався просочитися тим маршрутом. І цього разу позицію було викрито.
«Ми їх поклали, але хтось із них встиг доповісти по рації про нашу позицію. А потім за день було 3 штурми. Два з них ми відбили. Згодом наш бліндаж розібрали танком. Вже не було навіть місця, де можна було б сховатися. І газом травили і гранати скидали з дронів. І в той час нас обійшла інша ворожа група. Якби не наші дронарі, то нас би вже не було серед живих», — розповідає «Бой».
На допомогу піхотинцям прилетів важкий бомбер. Саме він знищив ворожих штурмовиків. Тоді «Бой» з побратимами й вирішив відходити на інші позиції. Каже, пощастило, що ворожі дрони цього не помітили.
«Нам треба було щось робити. Автомати заклинило, одна рація згоріла. Іншу поплавило, але вона ще працювала. Я вийшов на ротного. Сказав, що вихід лише один. Здаватися в полон я не буду, тому спробуємо через поле вийти. І ми йшли на наші інші позиції майже півтора кілометра. Пощастило, що ворожі дрони нас не побачили. Ми вийшли всі. Поранені, але живі. У мене уламок. В іншого кульове поранення руки. В третього руки обгорілі, бо намагався врятувати радєйку», — згадує Віктор.
Дрони, що забезпечують роботу інших дронів: як НРК рятують логістику FPV-пілотів на фронті
Звісно, далеко не завжди справа доходить до контактного бою, розповідає військовий. Найчастіше всю справу роблять дрони. Вони знищують ворожі групи ще на підходах до позицій. Тому головне завдання піхотинців — слухати, спостерігати та все вчасно доповідати командирам. Але у ворога теж багато дронів. Тому піхота вимушена вести «підземний» спосіб життя.
«Ми там постійно під землею. Виходити можна лише тоді, коли дозволяє погода і нічого не літає. Якщо тебе помітять, то ти «спалиш» свою позицію, і за дві-три години її розберуть FPV-дронами. Був випадок, коли нашу точку помітили, і за короткий час прилетіло 19 «ефпівішок», — розповідає «Бой».
Найважче — зайти та вийти
Попри інтенсивність боїв, найскладнішою частиною ротації піхотинець називає логістику. Шлях до «нуля» та у зворотний бік завжди гра в рулетку. Тому туман, сніг чи дощ зараз вважаються «хорошою погодою», адже це дає шанс зайти непоміченими.
«Заходити можна, коли погода дозволяє. Я коли в грудні заходив, то був туман і снігопад. Нічого не літало, тому нормально зайшли. Коли виходив, то теж пощастило з погодою. Я почав виходити 25 лютого, а вийшов 7 березня. Але з погодою щастить далеко не завжди. І якщо вони помічають рух, то одразу летить в тебе купа FPV. Ховатися складно — багато відкритого простору. А посадки хоч і є, але вони здебільшого скошені всі снарядами», — розповідає «Бой».
Через постійний моніторинг ворожих БПЛА техніка може довезти піхотинців лише до певної точки, далі тільки пішки. Восени Віктору довелося йти на позицію 18 кілометрів з повним спорядженням. Складність логістики впливає й на строки перебування на позиціях. Крайня ротація Віктора тривала понад два місяці — зайшов 25 грудня, а вийшов лише 7 березня.
Під супроводом «очей» та атаками «ждунів»: як піхота 152-ї бригади заходить на позиції на Покровському напрямку
«Адресна доставка» повітрям
Коли логістика неможлива, а піхота тижнями заблокована в бліндажах через активність ворожих дронів, єдиною ниткою життя стають власні безпілотники. Важкі дрони доставляють піхоті все необхідне.
«Їжа, вода, боєкомплект, ліки, сигарети. Навіть щось солоденьке — цукерки чи батончики. Якось я попросив, щоб мені „Снікерси“ скинули, і вони принесли. Така от адресна доставка. Без дронів вижити на позиціях сьогодні було б просто неможливо. Навіть нові берці замість згорілих мені теж прислали дроном», — каже Віктор.
Загалом, дрони зараз роблять дуже багато, продовжує «Бой». Вони знищують ворожу техніку та штурмовиків, здійснюють логістику. Але останнє слово все одно залишається за піхотою. Адже саме вона тримає позиції на землі.
Фото автора
