Українські далекобійні удари спрямовані на об’єкти, які наповнюють бюджет держави-агресорки, постачають загарбницько-окупаційну російську армію пальним, підтримують ворожу логістику та, відповідно,…
Прикордонник Владислав із позивним «Мурчик», на чиєму рахунку тисячі уражених ворожих цілей, у 25 років став Героєм України.
Про нього розповіли на сайті ДПСУ.
Він працює тоді, коли інші не бачать нічого. У повній темряві, під тиском радіоелектронної боротьби та постійною загрозою втратити керування Владислав підіймає в небо важкий бомбер «Вампір». Його місія — знаходити й знищувати ворога там, де рахунок іде на секунди, а помилка може коштувати життя.
«Мурчик» змалку знав, ким хоче бути — військовим. Це було не просто дитяче захоплення, а усвідомлений вибір, до якого він ішов крок за кроком. У 18 років, у 2019-му, він прийшов на строкову службу, і після демобілізації без вагань підписав контракт, остаточно пов’язавши своє життя зі службою.
Сьогодні «Мурчик» — оператор важкого ударного безпілотника «Вампір». Його робота — це точність і відповідальність, де кожне рішення має наслідки. З неба він уражає ворожу піхоту, техніку, транспорт і позиції противника, який прийшов на українську землю. І в цій роботі — вже не мрія дитинства, а щоденна реальність війни.
За одну ніч екіпаж «Вампіра» може виконати одразу кілька завдань: завдати точкових ударів, провести дистанційне мінування, а також доставити побратимам на позиції боєприпаси, воду, обладнання. Усе це — під постійною загрозою ворожих дронів і засобів радіоелектронної боротьби.
«Найскладніше — це робота під РЕБ. Коли починають глушити сигнал, ти можеш втратити дрон у будь-який момент. І тоді все вирішують секунди — треба швидко реагувати, перемикати режими, виводити борт», — пояснив Владислав.
За час повномасштабної війни він виконував завдання у Кремінній та Бахмуті, на Курдюмівському й Покровському напрямках. Кожен із напрямків мав свої виклики: складний рельєф, інтенсивний вогонь противника, важкі умови роботи.
«На його рахунку — тисячі уражених цілей. Його робота — це не лише постійний ризик, але й конкретний результат, який впливає на ситуацію на полі бою», — зазначили в ДПСУ.
За відвагу, сміливість і результативну бойову роботу 24 лютого 2026 року Владислав «Мурчик» був удостоєний звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка».
Попри це, він просто говорить про свою мотивацію: захистити рідних, своє місто і майбутнє. Він хоче, щоб його діти жили у вільній країні і говорили своєю мовою.
Вдома на нього чекають батьки та кохана. І це головна причина, чому він щовечора знову виходить на завдання.
«Навіть після перемоги Владислав не планує залишати службу. Для нього це не тимчасовий етап, а свідомий вибір і справа життя. Він хоче передавати досвід іншим і розвивати підрозділи, у яких служить. Бо для „Мурчика“ ця війна — не просто робота. Це відповідальність за те, якою буде країна завтра», — зауважили в ДПСУ.
«Ми зустріли їх вогнем»: прикордонник «Екс» довів росіянам, що вони окупанти
