Про свій бойовий шлях в інтерв’ю кореспонденту АрміяInform розповів оператор полку Сил спеціальних операцій, який наразі продовжує службу на інструкторській посаді навчально-тренувального…
Коли 2022 року росія почала широкомасштабний напад на Україну, військовий на позивний «Голландець» не вагаючись став на захист Батьківщини.
Зараз він — командир 12-ї механізованої роти 4-го механізованого батальйону Окремої Президентської бригади імені Богдана Хмельницького.
Про свій вибір, мотивацію, принципи та бачення перемоги і майбутнього України офіцер розповів АрміяInform.
Основний мотив — зупинити вторгнення ворога
— У 2022 році я записався до лав добровольчого батальйону, отримав зброю. У добровольчому підрозділі перебував до 2024 року.
До цього, до 2017 року, я служив у Збройних Силах, але розірвав контракт. Вирішив, що носити погони — це, напевно, не моє. Але 2022 року передумав.
Основний мотив тоді був — зупинити вторгнення ворога на територію нашої неньки, нашої Батьківщини, — каже військовий.
На рішення «Голландця» піти добровольцем рідні відреагували непросто, бо дуже непокоїлися за його життя.
— Погано відреагували. Особливо мама та тато дуже погано відреагували. Ну, а як вони можуть відреагувати?
«Любий синочок, тут війна, раптом ще вб’ють!» Зрозуміло, що реакція була негативною.
Та і зараз вони непокояться, — пояснює він.
Служба під час війни — завжди «запара на запарі»
І це не дивно, адже кому може подобатися війна, під час якої рідна людина перебуває у небезпеці на фронті, рідко буває вдома й узагалі має хоч якийсь відпочинок.
— Завжди це «запара на запарі». Особливо з позиції командира роти: робота з людьми — це, напевно, найважче, що може бути. З ранку до вечора продовжується ця «двіжуха».
У недавньому минулому — керування боєм, плюс ще купа всяких поточних завдань: машина зламалася, принеси, подай, хочу у відпустку, приїхала дружина, не приїхала дружина, пішов у СЗЧ, повернувся із СЗЧ, хочу служити, не хочу, я відмовляюся виходити, переведіть мене в інший підрозділ, я захворів… — пояснює командир роти.
Однак про своє рішення та вибір добровольцем стати на захист Батьківщини «Голландець» не шкодує.
Адже не лише має відчуття виконаного обов’язку, але й перебуває серед однодумців і побратимів — так само вмотивованих захисників України.
Побратим — це більше, ніж друг
Коли 2024 року добровольчий батальйон розформували, «Голландець» пішов до лав Збройних Сил України.
— У мене зібрався гарний колектив — і бійці, й офіцери, керівництво роти, батальйону. Завжди є до кого звернутися за підтримкою, є люди, які підтримають, допоможуть.
Є моменти, навіть якщо десь ти там трохи… пробуксував, тобі не зроблять підніжку, не зіб’ють, а завжди навпаки — підставлять плече, витягнуть, допоможуть.
Колектив. Реально є колектив, який допомагає триматись на плаву. Завжди є побратими, завжди є і офіцерський, сержантський, рядовий склад, які не просто по плечу поплескають, поспівчують і підуть далі, а реально допоможуть справою, — пояснює офіцер.
Побратими на службі, зауважує він, це значно більше і важливіше, ніж знайомі, колеги чи навіть друзі.
— Однозначно це різні речі. Мені здається, що для цивільного життя різниці немає, але тут точно є.
Там друзі, які на «цивілці» були просто друзями, вони там і лишилися друзями — друг і є друг. І все. А побратим — це більше, ніж друг.
Це ті хлопці, той колектив, який сформувався та перебуває тут. Це, мабуть, друга сім’я вже, в якій ти прожив важливий і важкий період життя, з якою ти йдеш уперед, незважаючи ні на що, — наголошує «Голландець».
Не просто «людина у військовій формі»
— Побратимів багато може бути. Тут немає такої градації: ось це побратим близький, а це побратим — просто побратим.
У це слово я вкладаю більше сенсу, аніж просто «людина у військовій формі». Побратим — це той, хто з тобою пліч-о-пліч воював. Принаймні для мене, — продовжує він.
На глибоку повагу, пояснює «Голландець», заслуговує кожен військовослужбовець, який добровільно або за мобілізацією став на захист України.
— Тобто будь-якому військовому — честь і хвала. Це брат, рідна душа, розумничка, молодець.
Він, напевно, найкраща людина, яка одягла піксельну форму, взяла у руки зброю та захищає Батьківщину. Він апріорі не може бути ось ну чимось негативним.
Це найкращі, це супермени, це суперлюди. Але в слово «побратим» я, напевно, вкладаю більше сенсу, який стосується тих хлопців, з якими ми стояли, — каже ротний Президентської бригади.
«Піксель» — це символ. Це прапор
Форма Збройних Сил України стала для нього на один рівень з такими державними символами, як Герб і Прапор України.
— Я вважаю, що «піксель», напевно, вже став символом. Це не одяг, це символ, так. Як Прапор, як Герб чи Гімн України.
Це той одяг, який носять пацани, які… Ось я вважаю, що це Герої України. Усі. Ось усі ці люди, які носять піксель, — переконаний «Голландець».
Він негативно сприймає зверхнє чи навіть зневажливе ставлення до «пікселя», яке часом відчувається з боку прибічників «мультикама».
— Я не вважаю, що це правильна позиція. «Мультикам», «піксель»… Ще раз: «піксель» — це символ. Це прапор. І його у будь-якому разі треба поважати.
Можеш одягати будь-що там: «мультикам», «оливу», «а-такс», «дубок», не знаю… Але піксель — це символ, який треба шанувати, — наголошує військовий.
Кава у Києві
Саме таку шану «Голландцю» випало одного разу особисто відчути під час перебування у Києві.
— Напевно, просте слово, звичайне — «дякую».
Колись я був у Києві, поїхав у чергову відпустку чи відрядження, не пам’ятаю точно. Я йшов по формі містом, підійшов — ранок був — замовив собі каву.
І там стояв хлопець-бариста. Він зробив мені каву, дає її, я йому простягаю гроші, він каже: «Та ні, не треба. Ти військовий, тобі просто так».
І я кажу йому «дякую», а він мені каже: «Та ні, друже, це вам подяка».
Ну така ситуація, слова… Так, це мені дуже запам’яталося, — переказує «Голландець» просту, але зворушливу історію.
«Я залишаюсь, це моя країна»
— До війни у мене часто закрадалися думки про те, щоб там виїхати кудись, в іншу країну, в пошуках кращого життя.
Зараз я розумію, що Україна — це країна, за яку ми тут воюємо, живемо та вмираємо.
І жити я залишусь у своїй країні, за яку я воюю тут, на сході України, — впевнено каже військовий.
Зараз йому складно уявити, якою буде перемога українського народу та держави Україна у цій справедливій захисній для українців Війні за Незалежність.
Однак «Голландець» переконаний, що Україна неодмінно переможе.
— Я свято вірю в те, що цей день настане обов’язково, перемога обов’язково буде, вона за нами.
Немає розуміння перемоги, як показують у кіно, коли: раз — перемога, всі кинули зброю і поїхали додому.
Такого не буде. Тому, напевно, так складно уявляється. Але вона потрібна. І вона буде наша, — переконаний Захисник України.
Фото з приватного архіву героя
