Чоловік систематично поширював інформацію з обмеженим доступом, перешкоджаючи комплектуванню Сил оборони України та сприяючи, таким чином, загарбницько-окупаційній армії російської федерації. Про це стало…
Щороку 10 березня в Україні відзначають День Державного Гімну. Це свято збігається з традиційними Шевченківськими днями, набуваючи додаткової патріотичної сили.
Збіг свята державного славня з урочистостями зі вшанування Великого Кобзаря символічний, адже у ХІХ столітті тривалий час чимало українців помилково вважали автором слів пісня «Ще не вмерла Україна» Тараса Григоровича Шевченка.
Плутанина з авторством слів — одна із цікавих маловідомих сторінок з історії українського національного славня.
З нагоди свята АрміяInform зібрала 10 цікавинок історії Державного Гімну України, яка налічує понад 160 років.
Уперше гімн України заспівали на сербський мотив
Появою українського національного гімну ми завдячуємо не лише авторам слів та музики, але й сербському народові й письменнику-патріоту Сербії Світозару Милетичу (1826–1901), «Сербська пісня» якого сподвигла Павла Чубинського на написання власної поезії.
Восени 1862 року поет почув, як сербські студенти співали пісню повстанців, які воювали за визволення Сербії від гніту Османської імперії. Слова «срце бије и крв лије за своју слободу» — «серце б’ється і кров ллється за свою свободу» — надихнули поета на знаменитий рядок: «Душу, тіло ми положим за свою свободу». За якихось пів години він написав перший варіант вірша, який відразу ж проспівали на сербський мотив.
Славний гетьман, погані москалі й несправжній Шевченко
Уперше текст майбутнього гімну надрукували в четвертому числі львівського часопису «Мета» за 1863 рік. Ця початкова версія суттєво відрізняється від численних пізніших варіантів. Містила вона, зокрема, і такі рядки: «Ой Богдане, Богдане, // Славний наш гетьмане! // На-що віддавъ Україну // Москалям поганимъ?!»
Рядки Павла Чубинського були очевидною алюзією на знамените звернення Тараса Шевченка до Богдана Хмельницького: «Якби-то ти, Богдане п’яний, Тепер на Переяслав глянув!» і потім вирок: «Амінь тобі, великий муже! Великий, славний! та не дуже…» Оскільки ж поряд у журналі були надруковані справжні шевченкові поезії, то довший час на Галичині вважали, що автором «Ще не вмерла Україна» є Кобзар.
Спочатку гімн співали під гітару?
Мелодію до вірша «Ще не вмерла Україна» композитор і греко-католицький священник Михайло Вербицький створив у 1863 році, невдовзі після того, як познайомився з текстом Павла Чубинського, написаним роком раніше.
Існує версія, що початково композитор задумав цю музику як камерний твір — баладу для голосу з гітарним супроводом. Це пояснюється тим, що Михайло Вербицький був не лише композитором, а й вправним гітаристом, а гітара в середині XIX століття була надзвичайно популярним інструментом у середовищі інтелігенції та духовенства Галичини.
Саме тому перша музична форма пісні могла бути значно простішою, ніж сучасна урочиста версія, яка звучить у виконанні хорів і оркестрів. Згодом композитор переробив твір і створив хорову версію, яка й стала найвідомішою та почала виконуватися на публічних заходах.
Славень став відомим завдяки церковним хорам
Важливу роль у популяризації славня «Ще не вмерла Україна» відіграли церковні хори. Священник греко-католицької церкви Михайло Вербицький був активним учасником музичного життя Галичини, тому пісню почали співати в хорі під час різних громадських подій.
Композитор активно працював із хорами при церквах і духовних навчальних закладах, що дозволило швидко поширити новий твір серед української громади. Завдяки цьому пісня почала звучати на вечорах пам’яті Тараса Шевченка, громадських зібраннях і патріотичних подіях, поступово перетворюючись на важливий символ національного відродження.
Така форма сприяла швидкому поширенню мелодії серед українців у різних містах і селах, а пісня поступово набула статусу неофіційного національного гімну ще задовго до офіційного затвердження.
Перший аудіозапис виконання гімну зробили 1910 року
Невдовзі після публікації вірш Павла Чубинського поклав на музику знаний композитор Михайло Вербицький, і вже 10 березня 1865 року пісню вперше виконали в Перемишлі під час концерту, присвяченого Тарасові Шевченку.
Перший же відомий аудіозапис виконання українського національного гімну було зроблено в жовтні 1910 року у Кельні в місцевому відділені компанії аудіозапису класичної музики «Gramophon». Виконав гімн знаменитий український оперний співак-тенор Модест Менцинський.
Нині послухати цей запис можуть всі охочі на Youtube-каналі Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові.
Перший переклад гімну англійською опублікували у The New York Times
Під час Перших визвольних змагань Україна почала привертати дедалі пильнішу увагу світової спільноти. У провідних тогочасних ЗМІ з’являлось дедалі більше публікацій, присвячених українській тематиці. Зокрема, 17 лютого 1918 р. впливова американська газета The New York Times опублікувала одну з перших карт Української Народної Республіки після проголошення її незалежності Четвертим Універсалом.
Згодом, 17 червня 1918 року, на її шпальтах умістили також перший відомий переклад українського національного гімну на англійську мову. Роса, що зникає на сонці, стала у поетичному перекладі «снігом, що розтане навесні», а козацький рід — «могутніми козацькими сміливцями».
Вперше на всеукраїнському рівні гімн звучав під час Акту Злуки
22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві відбулася одна з найважливіших подій української історії — урочисте проголошення Акта Злуки, яким Українська Народна Республіка та Західноукраїнська Народна Республіка заявили про об’єднання в єдину державу.
На площі зібралися тисячі людей, представники уряду, військові підрозділи, духовенство та делегації з різних регіонів. Після проголошення Універсалу й урочистих промов прозвучала патріотична пісня «Ще не вмерла Україна», яка на той час уже сприймалася як національний гімн українців.
Саме на Софійській площі гімн пролунав перед багатотисячним натовпом як знак народження спільної держави, що об’єднала Схід і Захід України. Той момент став одним із перших великих державних епізодів, коли «Ще не вмерла Україна» прозвучала на загальнонаціональному рівні, закріпивши за собою роль символу української незалежності та боротьби за власну державу.
Виконання гімну провістило проголошення Незалежності
Справді, під час Української національно-демократичної революції вірш Павла Чубинського остаточно закріпився в ролі загальнонаціонального гімну всіх українців. Численні публікації у тогочасній пресі свідчать, що його виконували під час усіх урочистих заходів. Однак після поразки української революції вільне поширення і виконання гімну стали неможливими — радянська влада усіляко таврувала так званий український буржуазний націоналізм і піддавала репресіям українських патріотів.
Однак, щойно в другій половині 1980 років на хвилі так званої перебудови в радянському союзі почалися процеси демократизації й утвердження свободи слова, українці показали, що попри всі заборони і репресії вони пам’ятали й шанували свій гімн. 24 вересня 1989 року під час всеукраїнського музичного фестивалю музикант Василь Жданкін і співаки Віктор Морозов та Едуард Драч уперше за багато десятиліть публічно заспівали в Україні: «Ще не вмерла…»
Редакція Леоніда Кучми
Після першого відкритого виконання гімну крига заборон скресла – його почали дедалі частіше співати під час національних урочистих заходів, яких відбувалось дедалі більше впродовж 1989–1991 років. Знаковим стало виконання національного славня 9 квітня 1990 року у Львівській опері, яке відбулось перед початком сесії Львівської обласної ради. Нарешті, 5 грудня 1991 року гімн уперше прозвучав на засіданні Верховної Ради України.
15 січня 1992 року український парламент затвердив музичну редакцію Державного Гімну України авторства Михайла Вербицького, однак слова поезії Павла Чубинського як гімн офіційно затверджені не були. Лише 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про Державний Гімн України», виклавши текст Чубинського у редакції: «Ще не вмерла України і слава, і воля». Відповідну зміну зробили за пропозицією Президента України Леоніда Кучми.
Новітні ініціативи й невмируща класика
Історія Державного Гімну України триває. Вже після широкомасштабного нападу російської федерації в березні 2022 року у Верховній Раді України один за одним представили аж два законопроєкти, в яких пропонують змінити текст славня, виклавши його у новій редакції. У першому з них, зареєстрованому 14 березня 2022 року, пропонують викласти перші два рядки гімну в такій редакції: «Переможе Україна! І слава, і воля, // Бо нам, браття молодії, усміхнулась доля».
У другому, зареєстрованому 28 березня 2022 року, пропонують куди більші зміни у тексті, суттєво переробляючи початковий текст Павла Чубинського. Детально ознайомитись із ними можна у порівняльній таблиці до законопроєкту. Українці неоднозначно поставились до ініціатив змінити текст гімну, категорично негативно на них відреагував Президент України Володимир Зеленський у зверненні 3 квітня 2022 року.
Можна погодитись, що змінювати щось у словах українського національного славня, які мають статус невмирущої класики, не варто. Державний Гімн України набув нині особливо глибокого значення для кожного громадянина і громадянки України, ставши піснею єднання нації, славнем опору, гідності та свободи. Він на повний уголос лунає у вільній Україні та вільному світі, на передовій і в тилу. І так само щиро звучить він у серцях українців на тимчасово окупованих територіях нашої держави, утверджуючи їхню віру в неминуче визволення і обов’язкову перемогу над російськими загарбниками.
