Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Аліна працює на САУ Archer, їй неймовірно цікаво вбирати нові знання, освоювати таку високотехнологічну техніку.
Історію артилеристки оприлюднили на сторінці 43-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Тараса Трясила.
«Моїй донечці шість. Коли я ухвалювала рішення піти на контракт, у голові була лише одна думка: вона має жити у вільній Україні. Це моя головна мотивація. Використовую кожну можливість, кожну вільну годину, щоб поїхати до неї, обійняти й нагадати, заради кого це все», — розповідає вона.
За її словами, труднощі є завжди. Армія — це не прогулянка. Але вона шукала не легких шляхів, а хороших командирів, і знайшла.
«Раніше я була перукарем-модельєром. Клієнтки досі телефонують, просять про запис, не хочуть відпускати свого майстра. Але тепер я стрижу хлопців тут, на позиціях. Тепер вони завжди красунчики», — каже жінка.
Її військовий шлях почався з БПЛА. Служила на «Вампірах». Була і заряджаючою, і штурманом. Кожна роль по-своєму захоплива, але саме в цій бригаді вона відчула максимальний комфорт. Очікування виправдалися на всі сто.
«Я зрозуміла головне: артилерія — це моє. Зараз я працюю на САУ Archer. Мені неймовірно цікаво вбирати нові знання, опановувати таку високотехнологічну техніку. Це зовсім інший рівень відповідальності», — каже Аліна.
Тепер у неї є нова мета — хоче стати командиром гармати. Поруч з Аліною людяний і згуртований колектив.
«Коли відчуваєш надійне плече побратима, стає зрозуміло: ми на своєму місці. Ми стоїмо за своїх дітей і за свою землю», — підсумувала вона.
Як повідомляла АрміяInform, операторка дронів з позивним «Джері» розповіла про свій шлях у війську.
