Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Цифровізація ВЛК, реформа військової медицини, нові виклики через війну дронів, евакуація поранених, чи можуть військові з діабетом служити та за яких умов.
Про це в ексклюзивному інтерв’ю Армія FM розповів Дмитро Самофалов, директор Департаменту охорони здоров’я Міністерства оборони України.
Цифровізація медицини
— Цифровізована ВЛК певною мірою вже є, тому що ми маємо електронний кабінет ВЛК, ми маємо електронні направлення. Але наступний крок, який ми маємо зробити — це об’єднати всю цифровізовану медичну частину в єдину екосистему.
Тому що на сьогодні ми маємо певні розірваності. Ми маємо медичну інформаційну систему, ми маємо первинну картку пораненого, ми маємо кабінет ВЛК, які, на жаль, жодним чином не співпрацюють з електронною системою охорони здоров’я, яка є загальнонаціональною системою.
І наша медична інформаційна система, на жаль, не спілкується з нею, якщо можна так сказати. І це важливий крок для нас, який ми бачимо як один з важливих наступних кроків для реформи. Всі інші реформи так чи інакше пов’язані і з цифровізацією певною мірою, і з подальшим розвитком.
Ми, звісно, будемо дуже і дуже прицільно працювати з військовою медициною, медициною поля бою. Це для нас залишається пріоритет номер один. І зараз оновлена військово-медична доктрина на розгляді в Кабміні.
Ми очікуємо її ухвалення буквально найближчим часом. Ця доктрина змінює багато питань. І тут, крім того, що поранений стає в центрі цієї доктрини, також важливим питанням є захист життя медичного працівника. Тому що до цього вся медицина була сфокусована на пацієнта. Дуже часто забувають про те, що в нас є і бойові медики, і лікарі, і медичні сестри, і фельдшери, і санітари. І якби вони залишаються поза кадром.
Не призначати лікарів на немедичні посади
— Заборона призначати лікарів на посади, не пов’язані з медициною, частіше діє, хоча поодинокі випадки трапляються. Але тут теж треба розуміти, що, наприклад, нещодавно було дуже активне обговорення, коли анестезіолога направили на віддалений стабпункт. І тут постає питання: наскільки ми можемо використовувати професійних хірургів, анестезіологів, особливо тих, хто в цивільному житті має 10–20 років практики, там, де їхні навички майже не задіяні або задіяні не в повній мірі. Ми це розглядаємо як частину людського капіталу. Я, як хірург, чудово розумію, що для того, щоб навчити хірурга, потрібно 10 років, може більше. І важливо правильно визначити, де і як його застосовувати. Але водночас навички навіть найкращого хірурга не означають, що він впорається, наприклад, на евакуації. На евакуації потрібні зовсім інші навички. Бойові медики мають ці навички, їх тренують і навчають. Але вони не зможуть виконати складне хірургічне втручання чи дати наркоз на рівні вузького спеціаліста.
Професійна біографія
— Я починав дитячим хірургом, і з 2007–2008 року дуже зацікавився хірургією травми. Це специфічний напрям, якого фактично не існує в Україні як окремої спеціальності. У світі під хірургією травми розуміють складні комплексні травми з крововтратою, розривами внутрішніх органів — такі як після ДТП або бойових поранень. Пізніше я став начмедом Одеської обласної екстреної допомоги, займався організаційною роботою. Потім був запрошений до Національної служби здоров’я України, де очолив міжрегіональний департамент і певний час виконував обов’язки голови НСЗУ. Там я детально вивчив, як працює цивільна медицина, її економіку, маршрути пацієнтів. Коли почалося широкомасштабне вторгнення, я мобілізувався. Спочатку потрапив у лікарсько-сестринську бригаду, потім у передове хірургічне відділення під час Херсонського контрнаступу і операції на Кринках. Я очолював передове хірургічне відділення і таким чином повністю зрозумів систему військової медицини. У 2025 році я прийняв пропозицію очолити Департамент охорони здоров’я Міністерства оборони. Ми не можемо бути відірвані від цивільної медицини. Це єдина система.
Особливості війни дронів
— Якщо у 2022–2023 роках це були переважно класичні уламкові поранення кінцівок і обличчя, то тепер ми бачимо значно більше складних травм.
Ми бачимо поранення навіть у тих місцях, які раніше вважалися безпечними. Нині кілзона — 10–15 км. Найбільша проблема — затримка евакуації. Ми стикались із цим у Херсоні та на Кринках. Ми навіть передавали медикаменти і кров дронами, тому що поранений міг довго залишатися на позиції. Це призводить до змін у підходах — так звана prolonged casualty care, продовжена допомога, коли поранений довго перебуває без евакуації і має сам собі допомагати.
Ми також впроваджуємо:
- евакуацію роботизованими системами;
- доставку медикаментів дронами;
- зміну підходів до навчання військових.
Чи можуть служити військові з діабетом?
— Якщо це інсулінозалежний діабет — людина непридатна до військової служби, особливо на лінії бойового зіткнення. Це пов’язано з тим, що:
- складно забезпечити правильне зберігання інсуліну,
- немає можливості забезпечити регулярне харчування,
- високий рівень стресу,
- високий ризик ускладнень.
Також діабет погіршує загоєння ран і підвищує ризик важких ускладнень, зокрема так званої траншейної стопи. Люди з діабетом, який контролюється дієтою або таблетками, можуть служити в тилових або медичних підрозділах.
Що стосується сухпайків, то вони не підходять для хворих діабетом. Сухпайок — це паливо для війни. Там багато вуглеводів, цукру, джемів. Це необхідно для швидкого відновлення енергії. Але для людини з діабетом це небезпечно.
Погіршення стану при діабеті може стати підставою для звільнення зі служби. Для цього людина проходить ВЛК. Якщо є ускладнення — наприклад, ураження нирок, очей або стоп — вона може бути визнана непридатною.
Як повідомляла АрміяInform, Головнокомандувач ЗСУ посилює систему медзабезпечення та розвиток медбатальйонів.
