Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Почесні найменування пов’язують сучасні військові підрозділи з видатними діячами, місцевостями чи подіями української історії.
Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія.
23 серпня 2017 року Указом Президента України присвоєно 48-й інженерній бригаді Збройних Сил України почесне найменування «Кам’янець-Подільська».
За археологічними дослідженнями, виникнення міста, що тепер називається Кам’янець-Подільський, датується кінцем ХІІ— початком ХІІІ ст. Хоча деякі дослідники стверджують, що початок місту дали ще давні римляни в ІІ столітті. Замковий міст у Кам’янці-Подільському вважається найстарішим в Україні, а, як відомо, мости — це одні з найдавніших інженерних споруд людства.
Кам’янецький замок відомий як один із найнеприступніших у Східній Європі, захищав Поділля у XIV–XVIII століттях від ворожих набігів. І сьогодні Кам’янець-Подільська фортеця, збудована на скелястому острові, оточеному річкою Смотрич, є однією з найкраще збережених середньовічних фортифікаційних споруд в Україні. Вражає своїми масивними стінами і баштами.
Кам’янець був столицею удільного Подільського князівства у складі конфедеративної держави Великого князівства Литовського і Руського (1363–1434), Подільського воєводства у складі Речі Посполитої (1434–1793, з перервами), а також Кам’янецького еялету в складі Османської імперії (1672–1699).
Під час визвольних змагань українців на початку ХХ століття місто було головним центром формування військ УНР, у березні 1919— листопаді 1920 років — столицею Української Народної Республіки. Це був найдовший за часом період перебування в одному місці органів державної влади за весь час існування Директорії УНР, що залишився в історії під назвою «Кам’янецької доби». Тут була резиденція Головного отамана Симона Петлюри, працювали уряд і міністерства, друкували гроші, приймали іноземні делегації, ставив вистави евакуйований з Києва театр Садовського. У місті було відкрито Державний український університет, першим ректором якого став Іван Огієнко, тут перебували диктатор ЗУНР Євген Петрушевич, полковник Євген Коновалець, який згодом став засновником ОУН, і багато інших видатних державних та військових діячів того часу.
Згодом у Кам’янці-Подільському було засноване Кам’янець-Подільське вище військово-інженерне командне училище, що стало провідним закладом з підготовки офіцерів-інженерів. У 1990-ті роки на його базі було створено Військово-інженерний інститут, який згодом трансформувався у Факультет військової підготовки при Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка.
Тож 48-ма інженерна Кам’янець-Подільська бригада продовжує традицію інженерного мистецтва Подільської твердині. Вона відіграє роль «кузні» інженерних кадрів, об’єднуючи досвідчених фахівців і молодих інженерів для забезпечення мобільності українських сил та стримування ворога, спеціалізується на мінуванні/розмінуванні місцевості, фортифікації опорних пунктів, маскуванні, роботі БПЛА, продовжує захищати українську державність.
