Беручи участь у походах під час важких боїв проти переважаючих сил російської червоної армії, він забезпечував поповнення українського війська особовим складом….
Почесні найменування пов’язують сучасні військові підрозділи з видатними діячами, місцевостями чи подіями української історії.
Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія.
5 грудня 2024 року Президент України присвоїв 128-й окремій бригаді територіальної оборони Сухопутних військ Збройних Сил України почесне найменування «Дике Поле». З літа 2025 року бригада була переформатована у 128-му окрему важку механізовану.
Українські степи — це наше знамените Дике Поле, яке вважають колискою козацтва. Ця назва активно використовувалася в XV—XVIІI століттях. Фактично 100% бойового шляху 128-ї бригади — на Дикому Полі: Харківщина, Луганщина, Донеччина і, врешті, Запоріжжя, де її бійці в районі гирла річки Конки стримують ворога. Саме там, де тримали оборону козаки-запорожці.
У Дикому Полі не діяли закони сусідніх держав — лише козацьке звичаєве право, там проживали волелюбні люди, які були готові не просто ризикувати, а змінювати навколишню дійсність.
Практично кожне сучасне поселення цього краю — це колишня козацька слобода, зимівник чи хутір. Усі, хто не хотів усе життя працювати в ярмі, хто не хотів підкорятися пану, хто хотів проявити себе, реалізуватися, — сунули на Дике Поле. Його мешканці були пасіонаріями в історії нашої країни.
Дике Поле сформувало в українців здатність до самоорганізації. Жити в Дикому Полі означало майстерно володіти зброєю, бути готовим приймати нестандартні рішення, ризикувати.
Саме такими і є захисники зі 128-ї бригади, які воювали і воюють на території, де колись було Дике Поле.
