Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
За його словами, тепер вони переважно працюють по піхоті, бо для ворога люди — розхідний матеріал.
Історію захисника оприлюднили на сторінці 48-ї окремої артилерійської бригади імені полковника Армії УНР Григорія Чижевського.
Руслан родом із Лохвиці, що на Полтавщині. Нині він командир гармати, а до цього був навідником.
Чоловік у війську вже втретє. Строкова служба, потім АТО, а тепер — вже широкомасштабне вторнення.
«Щоразу проходжу службу у різних військах. То в ДШВ, то в піхоті, і ось тепер — в артилерії. Але в артилерії мені подобається, особливо коли приходить повідомлення або відео, як ми вразили ціль», — каже Руслан.
За його словами, в будь-якому випадку, щоб стати командиром гармати, ти маєш пройти курс навідника. Він не тільки курс пройшов, а й на бойовій практиці знає, що то таке.
«Бути командиром — це не лише мати знання, як працює гармата, треба ще вміти працювати з колективом. Зараз розрахунок злагоджений, спрацьований, тому проблем з людьми немає. Я задоволений своїми хлопцями», — каже чоловік.
Як зазначає артилерист, розслаблятися не можна, бо коли перестаєш тримати концентрацію, втрачаєш пильність.
«Це ще з часів АТО пам’ятаю. Але боятись в міру. Очі бояться, а руки — роблять. Ти розумієш, що треба робити, і пересилюєш себе. Бо хто ще буде захищати нашу країну, якщо не ми», — сказав він.
Його мотивація — те, що він захищає свою країну, свою родину, бо вдома на нього чекає дружина і донька.
«Так само, як і я, в армії захищає країну і мій старший брат. Ми маємо зробити все, щоб наші нащадки жили нормально. Думаю, що їм би хотілось жити не під кимось, а жити власним життям. Щоб діти не бачили те, що бачимо ми», — підсумував артилерист.
Як повідомляла АрміяInform, у батальйоні безпілотних систем «Сапсан» він — один із найрезультативніших дронарів.
