Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Воїн зенітної ракетної Львівської бригади імені Івана Виговського Роман з позивним «Трактористи» поділився досвідом боїв на передовій.
Розмова з бійцем була оприлюднене на каналі бригади.
Роман у цивільному житті працював трактористом-екскаваторник. На фронті прізвисько довго не обирали — «Тракторист». Спершу було навчання, а згодом — відправка в зону бойових дій на Харківщину, на Вовчанський напрямок, в Зведена стрілецька бригада Повітряних Сил Збройних Сил України.
96 днів на нулі
Бліндажі, окопи, бруд та вороги. Хлопці тримали оборону.
«Кулемет переважно не змовкав, бо ворог ліз невпинно. Росіяни діяли невеликими групами.
Хто був на нулі, той не хоче це згадувати. Я завтра знову їду туди. І як воно буде — ніхто не знає», — розповів Роман.
Свою позицію він із побратимами утримував 96 днів. Пригадує, якими цінними були дзвінки додому.
«20 метрів до Starlink, щоб набрати дружину. І 20 дронів над головою. Треба було перечекати. А по той бік невихід на зв’язок — це хвилювання», — каже Роман.
Полонені зеки
На нулі не просто доводилося тримати оборону. Побратими Романа брали росіян у полон.
«Ми брали в полон зеків. Вони самі розповідали, що вийшли з місць позбавлення волі. Я особисто вів трьох росіян на контрольно-спостережний пункт, щоб згодом передати їх на обмін. Брали в полон колишніх ув’язнених із Республіки Карелія. Серед взятих були і сержанти, і солдати. Всі казали, що хотіли заробити багато грошей», — згадує Роман.
Чай замість цигарок
У бліндажі Романа була криниця: у колодязі завжди була вода.
«Ми мали свою воду й робили чай. І по рації просили піднести воду побратимам. Доносили до пів дороги, а суміжники вже бігли забирати — і то все під спостереженням ворожих дронів. Бо ж пити хочеться.
А поки доставлять провізію, треба чекати. Сухпайки переважно привозили до безпечних місць, а далі ми йшли пішки. Одного разу на квадроциклі везли мені посилку від дружини. І тут приліт дрона. Кажуть: твоя посилка згоріла разом із квадроциклом. Я питаю: хлопці хоч живі? Живі, кажуть. Ну то й головне», — розповідає Роман.
Холодильник
«Холодильник» — так Роман називає позицію для сну.
«У нас була єдина буржуйка в одному місці, щоб не спалити позицію. А так ти залазив у бліндаж на полицю, в одязі, у взутті, на каремат, укривався спальником і ще й радів, що маєш змогу подрімати», — зізнається солдат.
Був такий випадок на сусідній позиції, коли до неї підступили росіяни.
«Вони оточили її, і ми розуміємо, що це кінець. Чуємо в рації, як вони заходять і беруть наших у полон. Тоді план порятунку розробили сусідні підрозділи. Був бій. І зрештою наших вдалося врятувати, а росіян взяти в полон», — розповів Роман.
АрміяInform розповідала про історію командира установки Cheetah.
