Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Після широкомасштабного вторгнення «Лєший», попри можливість бронювання, добровільно мобілізувався до лав Збройних Сил України. Тоді він ще не мав досвіду служби, лише — військову кафедру і звання офіцера запасу.
Історію бійця опублікували на сторінці 41-ї окремої механізованої бригади.
Офіцер механізованого батальйону 41-ї окремої механізованої бригади із позивним «Лєший» тривалий час працював в одній з окружних прокуратур міста Одеси.
«Я був процесуальним керівником у розслідуванні багатьох вбивств, пограбувань, розбійних нападів. Робота мені дуже подобалася. Але найголовніше, що я навчився добре читати людей з першого погляду», — пригадує він.
Отримав призначення до стрілецького батальйону, де став заступником командира роти з морально-психологічного забезпечення, де-факто був одним із тих, хто розбудовував батальйон.
Оскільки потрібно було звертати увагу на людські якості бійців, йому став у пригоді досвід служби в прокуратурі. Вдалося створити міцний хребет з молодих хлопців і досвідчених учасників АТО/ООС.
Він завжди намагався бути поруч із підлеглими, допомагати та підтримувати їх. Бо жоден папір і документ не замінять живого спілкування.
Як зазначає офіцер, цей підхід дуже допоміг, коли його батальйон увійшов до складу 41-ї бригади.
Згодом його злагоджений колектив успішно виконував бойові завдання на Куп’янському напрямку, у районі Часового Яру та захищав Сумщину.
«Лєший» пригадує, як під Часовим Яром офіцери батальйону особисто виводили бійців з позицій.
«Сонце ще не зійшло, було погано видно. Я почув свист у небі і зрозумів, що ворожий дрон саме зробив по нас скид. В останні секунди відштовхнув побратимів з небезпечного місця і сам намагався сховатися. На жаль, ураження не вдалося уникнути. Ми всі втрьох були поранені, але могло бути набагато гірше», — пригадує боєць.
Після одужання «Лєший» повернувся до рідної бригади. Нині він — заступник командира роти безпілотних авіаційних комплексів з психологічної підтримки персоналу.
Зі свого, вже солідного, досвіду роботи з людьми офіцер прагне створити боєздатний, злагоджений підрозділ, який стане грізною силою для ворога і надійним щитом для побратимів.
Як повідомляла АрміяInform, боєць Іван розповів про знищення крилатої ракети на відстані приблизно 2 кілометри від його позиції.
