Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Санітарна інструкторка 44-ї артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола Надія без вагань пов’язала своє життя з військовою службою.
Історію захисниці оприлюднили 28 січня на сторінці бригади.
«Я вирішила, що хочу туди йти. Сказала, що йду — і все! Але ж ми із сестрою завжди ходимо всюди разом! Тому так разом і пішли. Все запитали, що потрібно, пройшли ВЛК та й пішли служити», — ділиться Надія.
Рішення було швидким і рішучим. Із цивільної роботи Надія звільнилася практично миттєво — колег поставила перед фактом: у неї є лише один день. Уже за кілька днів замість легких капців і білого халата вона взула берці та одягнула військову форму.
У родині новину про службу сприйняли спокійно.
«Чоловік спочатку сміявся, але одразу і підтримав. Це в нього було таке попереднє здивування, що я хочу йти до війська. Але він нічого не мав проти, адже вже служив до того часу, знав, що таке служба», — ділиться військова.
Нині Надія служить санітарною інструкторкою. Її головні завдання — надання першої домедичної допомоги військовослужбовцям та первинний контроль за їхнім станом. Попри високу мотивацію, перехід із цивільної медицини у військову став серйозним викликом у перші дні. Та адаптуватися допомогла команда.
За словами Надії, атмосфера в підрозділі давно стала майже сімейною: побратими завжди підтримають, підкажуть і допоможуть. Є й власні внутрішні жарти, які тримають бойовий дух.
У мене є така звичка, що коли у мене щось не вдається, то я кажу: «Я незадоволена». Все, мені щось не виходить, кудись поїхати чи зробити, — «я незадоволена!». Я навчила так казати багатьох. Хлопці спочатку тільки слухали, що я незадоволена, а після того вже теж кажуть «Я незадоволений», якщо їм щось не вдається», — ділиться Надія.
Окрема гордість підрозділу — киця Сонька, яка стала справжнім талісманом. Восени, коли в частині з’явилися миші, кішка стала необхідністю, а згодом — повноцінним членом колективу.
«Я почула, що в хлопців народила кицька кошенят, задивлялась на одну. А потім почула, що її хтось має забрати. Мою Соньку! Я їй ще імені не придумала тоді, а просто прийшла і забрала. Вона була така малюсенька, на долоньку мені поміщалась. Принесла її, а вона постійно спить! Трохи поїсть і вже спить. Тому вона в мене Сонькою і називається», — каже Надія.
Нині Соньці півтора року — це доросла киця з бойовим характером. Вона ловить мишей, кусає за ноги, дряпається, а через колись зламаний хвостик господарка жартома називає її «наступальною зброєю».
«Вона бойова кицька, буде наступать! А тут і мишок ловить. Казали хлопці, що коли влітку мене не було на місці, вона приносила і вужів у хату. Така моя господинька!» — ділиться військова.
«То моя улюблениця! Вдома всі знають, що в мене є Сонька і що вона має приїхати зі мною додому. Тому завжди всі запитують: «Що там Сонька? Де вона? Що робить?» — усміхається Надія.
Щодо майбутнього після перемоги Надя поки обережна в прогнозах. Наразі не може на 100% сказати, чи залишиться у війську, але в одному вона впевнена точно — перемога буде скоро.
«Бажаю завжди вірити в Перемогу і в краще. Все буде добре. Скоро — переконана військова».
Раніше АрміяInform розповіла про пілотесу з позивним «Бортник» у батальйоні безпілотних систем Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького.
