Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Богдан Петренко долучився до українського війська у перші тижні повномасштабного вторгнення. Рішення прийшло не через наказ і не через мобілізаційну повістку — а через особистий переломний момент, який він побачив на власні очі.
В ефірі Армія FM пресофіцер 48-ї артилерійської бригади Богдан Петренко розповів про власну службу, завдання, які виконує бригада та про рекрутинг.
«Я долучився до українського війська у березні 2022 року. У перші дні великої війни це було більш панічне відчуття, будемо відвертими. Було незрозуміло, що робити, ніхто не розумів.
Я займався тим, що вивозив родину. А потім був момент, коли все переламалося: я їхав у Бучу забирати родину брата. Це було 25 лютого.
І я побачив хлопчину, який був також віку як моя донька. Виглядав років на 19 і тягнув здоровезний кулемет. Я просто побачив це, і в мене сльози на очах почали текти.
Я зрозумів, що моє місце тут, в армії. Бо мають захищати всі — не тільки наші діти, а і ми також»,— розповідає Богдан Петренко.
Далі був шлях у військо — складний і не завжди прямий. Попри відсутність строкової служби, Богдан наполегливо домагався можливості стати до лав ЗСУ, доки його нарешті не залучили до війська.
«Мене довго не відновлювали у військкоматах, бо я не служив в армії, але у мене була військова кафедра. До березня місяця мене відфутболювали і казали: «Ідіть гуляйте, є кому».
Але у березні нарешті залучили. Я став командиром піхотного взводу. Після трьох тижнів підготовки нас одразу відправили на нуль. Так фактично і сформувався бойовий досвід», — згадує Богдан Петренко.
Згодом офіцер намагався змінити напрям служби, однак реалії війни залишали небагато простору для вибору. Водночас сьогодні ситуація змінилася — українське військо поступово переходить до системного рекрутингу.
«Десь через півтора року я прийшов у військкомат і сказав, що хочу бути пресофіцером, бо маю відповідний досвід — працював у пресслужбі, журналістом. Мені сказали: «Так, добре», подивилися книжку і знову пішов командиром взводу. Я це до того кажу, що зараз у людей є можливість. Є рекрутинг. Людина може прийти й сказати: «Я хочу бути водієм» — і стати водієм. А на початку війни ти просто йшов за тією спеціальністю, яка була записана у військовому квитку», — додає Богдан.
Сьогодні Богдан служить у складі артилерійського підрозділу, який виконує бойові завдання на Харківщині.
«На сьогодні немає механізованих штурмів ворога. Цьому сприяє ландшафт і наявність річок. Росіяни не спроможні побудувати переправи — ми їм цього не даємо. Всі вони знищуються, зокрема й артилерією.
Також немає повноцінного підвозу логістики. Збільшується сіра зона, яку штурмовику треба пройти пішки, з амуніцією та продуктами. І, зрозуміло, що за цей час йому ще треба вижити», — пояснює пресофіцер.
Наприкінці Богдан говорить про потреби бригади та можливості для тих, хто хоче долучитися до війська.
«Усі думають, що в артилерії потрібні лише артилеристи, але це не так. Ми бригада, яка продовжує формуватися, тому нам потрібні фактично всі спеціальності. Командири гармат, навідники, такелажники — усе, що стосується артилерії.
Потрібні логістичні спеціальності, водії, кухарі. Це і підвезення боєприпасів, і харчування, і робота в тилу. Також у нас активно розвивається безпілотна складова — як повітряна, так і наземна. Потрібні оператори БпЛА та техніки, які можуть їх обслуговувати», — сказав Богдан Петренко.
Як повідомляла АрміяInform, 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 48 окремій артилерійській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України почесне найменування «імені полковника Армії УНР Григорія Чижевського».
