Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Воєнний стан та загальна мобілізація створює в суспільстві високий рівень напруги, зокрема пов'язаний із діяльністю працівників ТЦК. Зокрема серед людей часто можна почути, мовляв, «ТЦК самі винні, що до них так ставляться». Що нібито таке відбувається через те що «ловлять», «б'ють», «тягнуть у буси».
Про таке в інтерв’ю виданню «Главком» розповів речник Полтавського обласного ТЦК та СП Роман Істомін.
Коментуючи негативну реакцію суспільства на діяльність працівників ТЦК, речник розповів, що першим гучним випадком публічної агресії був інцидент з полтавським блогером Романом Заволокою.
У липні 2023 року той показав середній палець військовим, а згодом навіть плюнув у обличчя захиснику, колишньому десантнику. Тоді більшість суспільства засудила його поведінку, але частина аудиторії підтримувала блогера.
На думку Істоміна, це був перший зафіксований прояв відкритої ворожості до співробітників ТЦК у регіоні.
Хоча непублічні випадки траплялися й раніше, ще до президентського рішення повністю оновити керівний склад обласних ТЦК і призначити туди бойових офіцерів.
Навесні 2024 року журналісти разом із військовими знімали роботу груп оповіщення. Це були звичайні бійці, які пройшли фронт, а один із них лише кілька місяців тому повернувся з російського полону.
«Вони просто продовжували виконувати свій військовий обов’язок — намагалися перевіряти документи й виписувати повістки на оновлення даних. І зневага, агресія до них, відчувалася майже фізично. Вони нікого не били, не «пакували», не «ловили», але вони вже були винні», — пояснив Роман Істомін.
На його переконання, проблема виникла не через дії персоналу ТЦК, а через небажання частини суспільства визнавати реальність війни.
На початку вторгнення всі активно підтримували ідею «вірити в ЗСУ», але далеко не кожен був готовий сам долучитися до оборони країни.
Коли стало зрозуміло, що війна триватиме довго, у багатьох з’явилися ілюзії швидкого миру та прагнення перекласти відповідальність на когось іншого. У такій атмосфері будь-яке нагадування про військовий обов’язок сприймається як подразник.
«Тому будь-яке нагадування про військовий обов’язок сприймається, як подразник. Людині простіше вірити в те, що вручення повістки на вулиці незаконне, або що «хтось інший має воювати». Ці міфи активно підживлюють псевдоадвокати й російські телеграм-канали», — додав Роман Істомін.
У результаті ТЦК перетворилися на символ не лише мобілізації, а насамперед постійного нагадування про війну, яка нікуди не зникла. Через це навіть дрібний інцидент за участі їхніх представників миттєво стає гучною новиною.
Водночас, як наголосив речник Полтавського ТЦК, їхня робота охоплює набагато більше, ніж просто питання мобілізації.
Зокрема йдеться про ведення обліку, оформлення документів, соціальну підтримку військових і їхніх родин, взаємодію з громадами та органами влади.
АрміяInform нагадує, що краще не порушувати закон чи не ризикувати життям, а скористатися агрегатором вакансій у ЗСУ та рекрутинговими центрами.
