Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Як правильно військовослужбовцю після важкого поранення та ампутації кінцівки або травми спинного мозку відновлювати фізичну активність?
До кого звернутися за фаховою порадою? Якщо почати відвідувати тренажерний зал — як не нашкодити собі? Адже спорт має стати цілющим під час реабілітації. Як зберегти здоров’я, ба більше — ще й покращити власний запас міцності, функціональність і незалежність в повсякденному житті?
Це стало ще одним проблемним питанням для ветеранської країни, котра перебуває в стані війни — відсутність адаптивних та інклюзивних тренерів, адже вищі навчальні заклади не дають такої спеціалізації, а параспорт — це вже спеціальна фізична підготовка; починати ж критично важливо із загальної. Але ситуацію взялися покращувати цивільні фахівці.
Рік тому ми вже розповідали, як тренерка Юлія Коваль в липні 2024 року разом зі своїм колегою Валерієм Киселем створила Школу підготовки адаптивного тренера.
Юлія — керівник Школи підготовки адаптивного тренера, співавтор методичного посібника/програми базової фізичної підготовки військовослужбовців, котра рекомендована для використання в Сухопутних військах ЗСУ. Юлія також головний тренер проєкту «Ігри Героїв», адаптивний тренер ATA — Adaptive Training Academy, член Української Фітнес Асоціації та член ISSA — International Sport Science Association.
Юлія Коваль працює з військовими після важких поранень уже десятий рік.
Ключове завдання Школи підготовки адаптивного тренера: у кожному місті/містечку/клубі має бути хоча б один адаптивний тренер. Йдеться про тренування в період, коли реабілітацію завершено, життя пацієнта триває.
За задумом, адаптивні фахівці можуть програмувати тренування з урахуванням травми.
«А не просто тренують клієнта в тренажерці, як і всіх, просто виключаючи, приміром, відсутню кінцівку. Так не працює, надто багато змін у тілі», — пояснювала нам рік тому тонкощі роботи з ветеранами Юлія Коваль.
Тепер АрміяInform запитала в тренерки, як за рік Школа підготовки адаптивного тренера наростила свої м’язи.
Уже 14 міст країни мають адаптивних тренерів
Протягом року фахівців встигли навчити та випустити 40 якісно навчених і підготовлених адаптивних тренерів, географія яких охоплює всю Україну: Київ, Одеса, Дніпро, Запоріжжя, Франківськ, Львів, Ужгород, Звягель, Миколаїв, Харків, Луцьк, Суми, Бровари, Біла Церква.
«У 14 містах України є адаптивні тренери, які вміють, мають необхідні знання, навички і бажання працювати з адаптивними атлетами не лише з числа ветеранів (хоча це в першу чергу, бо кількість захисників після важких поранень досить висока), а і з цивільними людьми з інвалідністю», — говорить Юлія Коваль.
Наразі стартував уже п’ятий курс Школи. На кожному з курсів — не менш ніж 15 тренерів з хорошим досвідом роботи.
«Тренери до нас приходять із непоганою базою. У нас обов’язково навчаються учасники бойових дій, які дотичні до фізичної підготовки або спорту і які хочуть допомагати потім побратимам», — зазначає тренерка.
До речі, під час кожного з курсів завжди є п’ять безкоштовних місць для ветеранів, котрі мають відповідну базу знань і фах у минулому.
Хто цільова аудиторія та які плани на майбутнє
Школа підготовки адаптивного тренера працює з трьома категоріями атлетів/клієнтів: ампутація нижньої кінцівки, ампутація верхньої кінцівки, травма спинного мозку (користувачі крісла колісного).
«Такі поранення становлять найбільший відсоток травматичних стійких пошкоджень опорно-рухового апарату серед військовослужбовців. Так, станом на середину минулого року, за даними „Радіо Свобода“, ця цифра становила 100 тисяч військовослужбовців з ампутаціями. У 2023 році було 50 тисяч. Обережно можна припустити, що плюс 50 тис. до середини 2025 року також додалося», — говорить Юлія Коваль.
Фахівці школи навчають будувати тренування циклами, а не лише провести якісно одне адаптивне тренування.
Українська фітнес-індустрія підсилює військо і ветеранів: що можна покращити
«Наші цінності полягають у тому, що кожна людина з інвалідністю має право на отримання якісних фітнес-послуг, внаслідок яких її функціональність і незалежність підвищаться в рази. Ми за якість, а не за кількість, як ви можете побачити, зважаючи на кількість випускників за рік. Проте нам не соромно і ми спокійні, що наш адаптивний тренер впорається з будь-якими викликами під час роботи зі своїм адаптивним атлетом. Одна з наших випускниць навіть підготувала атлета на змагання з адаптивного кросфіту, де він зібрав у своїх категоріях всі перші місця», — ділиться тренерка.
У планах — вихід Школи підготовки адаптивного тренера на міжнародний рівень.
«Це означає, що ми будемо мати відповідну акредитацію. А сертифікати, які будемо видавати, діятимуть також і в Європі — більш ніж у 20 країнах, котрі входять у Систему сертифікації ICReps, яка працює за єдиними стандартами».
Фото з особистого архіву Юлії Коваль
