Зміни внесено до постанови Кабінету Міністрів № 560. Вони передбачають автоматичне продовження більшості відстрочок, пріоритет оформлення в цифровому форматі через…
«Ніколи не прийде добрий „дядя“, який закінчить війну за нас. Ніхто за нас того не зробить... Перемогу ми здобудемо лише самі», — з таким переконанням воює артилерист «Ярий», який пройшов шлях від підприємця та ветерана АТО до бійця, який двома снарядами знищує рухомий танк.
Про свій бойовий шлях, сповнений ризику та професіоналізму, воїн розповів на сторінці 33-ї окремої механізованої бригади.
«Ярий» — ветеран АТО. Після демобілізації займався бізнесом, але 25 лютого 2022 року вже стояв у черзі до ТЦК. Потрапивши до тилового підрозділу, він наполіг на переведенні у бойову частину. «Попросився в артилерійську батарею. Моє прохання задовольнили, і отак у травні 2022 року почався мій бойовий шлях», — каже він.
Був на Запоріжжі, під Куп’янськом, зараз — на Донеччині. Згадує, як на Куп’янщині «добряче дали москалям прикурити». «Одного разу лише трьома снарядами знищили ворожий бліндаж і „задвохсотили“ там вісьмох окупантів», — розповідає він.
Легко не було. «Коли по твоїй позиції щодня прилітає по п’ятдесят снарядів зі ствольної артилерії, це дуже сильно запам’ятовується», — ділиться боєць. За його словами, артилеристи мусять постійно змінювати позиції, інакше на другий день отримують «шквал ворожих прильотів».
Проте навіть у таких умовах екіпаж «Ярого» демонструє неймовірну майстерність. «Був випадок. Відбили танковий штурм противника. Танк поїхав, а ми навздогін йому кинули снаряд. Підбили його, він зупинився, і ми добили його другим снарядом. Тобто двома снарядами ми вразили рухому ціль. Це чогось вартує, напевно», — скромно зазначає він.
Весь свій досвід «Ярий» передає новобранцям, яких навчають безпосередньо на позиції, долучаючи до вже злагоджених розрахунків.
Як повідомляла АрміяInform, інструктор з такмеду ССО з позивним «Ден», попри тяжкі поранення обох ніг, зберіг холодну голову — і сам координував побратимів, які рятували його просто під вогнем.
