Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
Свій позивний «Тринадцятий» він отримав, коли під час одного з боїв в часи АТО він знищив тринадцять ворожих піхотинців.
Історію бійця розповіли на сторінці 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
Його бойовий шлях розпочався ще 2014 року: у складі підрозділу Національної гвардії України він проходив службу в районі бойових дій на сході країни.
Серед напрямків, які згадує військовий, — Слов’янськ, Луганська область, Попасна, район Дебальцевого та Донецький аеропорт.
Служба тривала рік і включала кілька ротацій. Саме в цей період за ним закріпився позивний «Тринадцятий».
Це один із найскладніших епізодів війни в житті бійця. У районі Дебальцевого він разом із побратимом перебував на позиції в напівоточенні, а сама позиція зазнавала інтенсивних штурмових атак.
Під час одного з боїв він знищив тринадцять ворожих піхотинців.
Боєць розповідає, що ситуація вимагала швидких рішень і максимальної концентрації.
«Вони постійно йшли вперед. Потрібно було тримати позицію», — згадує військовий.
Цей епізод став одним із тих, що закарбувалися в його пам’яті, а позивний «Тринадцятий» остаточно закріпився за ним серед побратимів.
До початку війни чоловік займався мисливством. За його словами, навички стрільби та вміння зберігати спокій у стресових ситуаціях стали важливими під час служби.
«Полювання привчає до дисципліни. Там немає права на випадковий постріл», — каже він.
У 2014 році він виконував завдання в парі як снайпер. Військовий зазначає, що досвід мисливця допоміг йому швидко адаптуватися до бойових умов, зокрема під час оборони позицій.
«Тринадцятий» зазначає, що сучасна війна суттєво відрізняється від подій 2014 року.
«Нині це дронова війна. Темп інший, технології інші. Набагато складніше», — пояснює він.
За роки служби він неодноразово зазнавав поранень, перше дістав ще у 2014 році.
Сьогодні «Тринадцятий» продовжує службу у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади та виконує бойові завдання разом із побратимами.
Попри багаторічну участь у бойових діях, боєць говорить про війну стримано. Він не називає себе героєм і не схильний до пафосу. Каже, що просто виконує обов’язок.
Після завершення війни планує повернутися до мирного життя, працювати та приділяти більше часу родині.
Його історія — це приклад військових, які з 2014 року безперервно залишаються на захисті країни.
Вони пройшли різні етапи війни — від початкової фази конфлікту до повномасштабної війни — і продовжують службу сьогодні.
Як повідомляла АрміяInform, хірург із семирічним досвідом Максим рятує життя захисників у 2-му медичному батальйоні.
