Її слова — як рефрен, що лунає в багатьох куточках України. У Сумах, Львові, Запоріжжі, Женеві. Так, навіть у нейтральній…
Бразилія, 2019 рік. Жінка стала жертвою домашнього насильства. Фото її понівеченого обличчя облетіло місцеві новини й стало підставою для судового розгляду.
Україна, 2025 рік. Те саме фото раптом «воскресає» в російських Telegram-каналах — тільки тепер із приписом: мовляв, це українські військові тримали 22-річну дівчину в полоні, катували, ґвалтували, а потім — о чудо — її «врятували» російські військові біля лінії фронту.
Отака реінкарнація в стилі «made in кремль». Коли бракує нових жертв — використовують старі. Коли не виходить дискредитувати ворога правдою — добудовують свою вигадану.
Фотобрехня як жанр: особливості російської школи інформаційної нікчемності
Інформаційна атака відбулася двома хвилями — у березні та травні 2025 року. У Facebook активно запускали публікації з єдиною метою: посіяти огиду й недовіру до української армії. Ключовий наратив — «звірства ЗСУ проти жінок». Фото побитої жінки — начебто доказ. Текст — стандартний набір жалюгідних фраз про «катування протягом семи місяців», «секс-рабство» і героїчне «визволення росіянами».
Єдина проблема: це фейк від першої до останньої літери. Фото взяте з новини бразильських ЗМІ шестирічної давнини. До України, до війни, до ЗСУ — не має жодного стосунку. Як, власне, і до реальності.
Логіка пропагандиста проста: якщо немає злочину — створи його
Це не просто підробка. Це класичний приклад маніпуляції, що має всі ознаки інформаційної спецоперації. Вкид був зрежисований так, аби максимально емоційно зачепити: молода дівчина, насильство, полон, «герої-рятівники» з рф. Ідеальна картинка для російського споживача, якого давно відучили мислити, а лише навчили споживати «жахи» про «укрофашистів».
І байдуже, що на фото — зовсім інша історія. Байдуже, що дівчина з Бразилії, а не з Донбасу. У кремлівських методичках є лише одне правило: картинка має бути гучною. Бо перевіряти ніхто не буде. І головне — нещадно поширювати.
Навіщо це робиться?
Ціль цих фейків — проста: дискредитація Збройних Сил України через найчутливіші теми. Ворог знає: там, де є жінки, біль, насильство — завжди буде резонанс. Тож щоразу намагається вдарити саме туди, де може найбільше поранити. Проблема лише в тому, що кожен такий фейк дуже швидко розвалюється. Бо його тримає не правда, а лише стара публікація з Pinterest і кремлівська фантазія.
ЗСУ не тримає жінок у полоні. ЗСУ тримає оборону
Українські військові щодня рятують життя. Вони — не катівня, а щит. І всі ці спроби облити їх брудом — не що інше, як визнання: ворог боїться. Бо там, де не вдається перемогти силою, починають брехати. А ще — красти чужі фото з чужих трагедій, аби видати їх за свої «докази».
У світі, де правда має ціну, фейки — це дешевий товар для дурнів. І якщо ви досі вірите в «порятунок» від тих, хто несе війну, — у вас не проблема з географією. У вас проблема з мораллю.
