Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Закарпатець Олександр Товт, який до початку повномасштабного вторгнення рф працював за кордоном, повернувся додому, щоб захистити своїх близьких.
Його історією у неділю, 1 червня, поділилася Державна прикордонна служба України.
«Про війну йому повідомила мати телефоном. Першою думкою чоловіка було: якщо росіяни дійдуть до Києва, то незабаром і до рідного Ужгорода, де жила його родина. Рішення повернутися в Україну він прийняв миттєво», — розповіли у ДПСУ.
І ось, вже 1 березня Олександр став до лав Чопського прикордонного загону, а після курсу підготовки у складі бойового підрозділу вирушив на Донеччину.
«Мотивація зашкалювала. Ми знали, за кого стоїмо — за дітей, за сім’ї. Моїй донечці тоді було лише п’ять. Я не міг допустити, щоб ворог зруйнував її дитинство», — пояснює боєць.
З того часу він пройшов запеклі бої у Слов’янську, Бахмуті, Андріївці, Кліщіївці та Курдюмівці.
«Росіяни обстрілювали з усіх видів зброї. День непомітно перетікав у ніч. Вижити допомагали віра в Бога та думка про сім’ю. Під час першого бойового виїзду він отримав серйозне поранення ноги. Попри це, після операції наполіг на поверненні до підрозділу. Каже, не міг залишити побратимів — для багатьох був підтримкою», — зазначають побратими Олександра.
Втім, другий виїзд для нього виявився ще важчим, оскільки противник мав чисельну й технічну перевагу.
«В одному з боїв Олександр із двома побратимами відбили ворожий штурм, тримаючи позицію, що опинилася між двома російськими. Їх залишилось троє, але вони не відступили. У тому бою він отримав численні осколкові поранення в живіт. Евакуації довелося чекати дев’ять годин під щільним вогнем», — йдеться у матеріалі ДПСУ.
Однак і цього разу захисник не залишив служби і зараз патрулює зі своїм службовим псом українсько-словацький кордон.
За словами воїна, перебуваючи на фронті, він найбільше мріяв обійняти свою донечку, яка нетерпляче чекала тата.
«Єва — справжня патріотка. Іноді мені здається, вона більше розуміє про любов до України, ніж багато дорослих… Жодного разу не пошкодував про рішення, яке прийняв у перший день війни. Нашу землю і наших дітей ніхто не захистить, окрім нас», — констатує Олександр.
Від двійника DZIDZIO до бійця «Форпосту» — історія воїна, який проміняв сцену на передову
