Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Закарпатець Олександр Товт, який до початку повномасштабного вторгнення рф працював за кордоном, повернувся додому, щоб захистити своїх близьких.
Його історією у неділю, 1 червня, поділилася Державна прикордонна служба України.
«Про війну йому повідомила мати телефоном. Першою думкою чоловіка було: якщо росіяни дійдуть до Києва, то незабаром і до рідного Ужгорода, де жила його родина. Рішення повернутися в Україну він прийняв миттєво», — розповіли у ДПСУ.
І ось, вже 1 березня Олександр став до лав Чопського прикордонного загону, а після курсу підготовки у складі бойового підрозділу вирушив на Донеччину.
«Мотивація зашкалювала. Ми знали, за кого стоїмо — за дітей, за сім’ї. Моїй донечці тоді було лише п’ять. Я не міг допустити, щоб ворог зруйнував її дитинство», — пояснює боєць.
З того часу він пройшов запеклі бої у Слов’янську, Бахмуті, Андріївці, Кліщіївці та Курдюмівці.
«Росіяни обстрілювали з усіх видів зброї. День непомітно перетікав у ніч. Вижити допомагали віра в Бога та думка про сім’ю. Під час першого бойового виїзду він отримав серйозне поранення ноги. Попри це, після операції наполіг на поверненні до підрозділу. Каже, не міг залишити побратимів — для багатьох був підтримкою», — зазначають побратими Олександра.
Втім, другий виїзд для нього виявився ще важчим, оскільки противник мав чисельну й технічну перевагу.
«В одному з боїв Олександр із двома побратимами відбили ворожий штурм, тримаючи позицію, що опинилася між двома російськими. Їх залишилось троє, але вони не відступили. У тому бою він отримав численні осколкові поранення в живіт. Евакуації довелося чекати дев’ять годин під щільним вогнем», — йдеться у матеріалі ДПСУ.
Однак і цього разу захисник не залишив служби і зараз патрулює зі своїм службовим псом українсько-словацький кордон.
За словами воїна, перебуваючи на фронті, він найбільше мріяв обійняти свою донечку, яка нетерпляче чекала тата.
«Єва — справжня патріотка. Іноді мені здається, вона більше розуміє про любов до України, ніж багато дорослих… Жодного разу не пошкодував про рішення, яке прийняв у перший день війни. Нашу землю і наших дітей ніхто не захистить, окрім нас», — констатує Олександр.
Від двійника DZIDZIO до бійця «Форпосту» — історія воїна, який проміняв сцену на передову
