На даний момент сержантський корпус Збройних Сил України, в який входить понад 250 тисяч сержантів і старшин різних родів і…
Кадровий дефіцит у виробництві дронів в Україні є серйозною проблемою, яка гальмує розвиток галузі.
Виробникам FPV-дронів не вистачає інженерів, конструкторів та випробувальників, а для виготовлення розвідувальних та ударних БПЛА потрібні сотні висококваліфікованих фахівців.
Про потреби профільних підприємств і шляхи вирішення кадрового дефіциту кореспондент АрміяInform спілкувався з Recruitment Team Lead компанії Skyeton Ольгою Фалько.
Одна з головних проблем на сьогодні — це нестача фахівців
— З якими проблемами стикаються виробники БПЛА для Сил оборони, коли йдеться про добір фахівців для виготовлення дронів?
— Уся наша галузь стикається з певними труднощами під час добору персоналу. Одна з головних проблем нині — це нестача фахівців саме із поєднанням потрібних знань, досвіду і контексту оборонної сфери.
Ринок продовжує залишатися досить вузьким через постійне зростання попиту на спеціалістів. Тобто так, спеціалістів стає більше, але й кількість компаній, у яких є потреба в подібних людях, також зростає.
Загалом інженерів в Україні достатньо. Проте потрібно розуміти наступні моменти: це досить вузький ринок та достатньо унікальна специфіка. Більшість продуктів, що виробляються для фронту, не є серійною цивільною технікою. Це саме складні, часто кастомні системи, що потрібно створювати, тестувати, адаптувати під бойові завдання.
І тут з’являється перший кадровий бар’єр: стандартна інженерна освіта чи досвід у цивільному R&D (пошук та генерація нових ідей, тестування гіпотез та впровадження нових продуктів або процесів. — Авт.), не завжди достатні.
Ми шукаємо людей, які не просто знають, як щось злютувати чи запрограмувати, а розуміють, навіщо це працює саме так і в яких умовах. В умовах війни це має працювати ефективно й надійно.
Також важливим чинником є брак практичного досвіду саме в роботі з безпілотниками, адже український ринок тільки формує відповідну екосистему освіти та прикладних компетенцій.
І людина з досвідом у цивільному аерокосмосі чи айті (ІТ) вже є плюсом для нас: ми розглядаємо дані напрями. Та, знову ж таки, їх теж потрібно перемкнути на мілітарі-контекст. Це потребує часу, плюс люди мають бути до цього готові.
Переважно в такому випадку компанії змушені самостійно вирощувати інженерів, техніків у достатньо бойовому темпі. А це час і ресурс, яких нам зазвичай в умовах війни бракує.
Звісно, відбувається кадрова конкуренція з ІТ-компаніями, що пропонують вищий рівень зарплат і більш спокійну, а то й зовсім мирну рутину. Military-tech все ж таки конкурує за таланти із класичним IT-сектором, цивільною авіацією, з виробництвом тієї ж споживчої електроніки.
Але коли в людини є вибір — стабільна й спокійна робота в ІТ-компанії з меншим рівнем стресу та можливістю працювати віддалено — наша пропозиція є протилежною: це складніше середовище, більше напруги, більше відповідальності. Це можуть бути й тести в полі, і іноді робота з не зовсім вдалими прототипами, тому що ми працюємо над розробкою нових складних продуктів.
Це можуть бути також і виїзди на полігон. Але потрібно розуміти, що робота у мілтек — це дійсно робота з реальним змістом і впливом. Дуже багато залежить від внутрішньої мотивації самої людини.
Також бракує системної підготовки молодих фахівців. Ми лише наближаємося до створення спеціалізованих освітніх програм, сертифікацій, академій. Але цього недостатньо — адже йдеться не просто про технічні навички. Нам потрібні люди, які готові працювати в умовах невизначеності й брати на себе вищий рівень відповідальності.
Кандидати, які приходять до нас, мають чітко розуміти: їхні рішення безпосередньо впливають на перебіг бойових дій і життя військових. А це і чимале моральне навантаження, і не кожному це буває під силу.
Люди часто втомлюються, можуть вигорати. Так, це додає ризиків і викликів. Але водночас — це шанс. Можливість знайти себе, відчути своє місце й робити більше, ніж здавалося можливим. Для інженера — це справжній внесок, який має вагу.
Ситуація вирівнюється, тому що вже й у нас з’явилися навчальні курси
— На вашу думку, а яких саме фахівців бракує профільним підприємствам? Це складальники, конструктори-розробники, це інженери, тестувальники, які працюють в польових умовах? Кого саме ви потребуєте найбільше?
— Це дуже динамічне професійне середовище, особливо коли йдеться про дефіцит кадрів — ситуація постійно змінюється. Скажімо, до широкомасштабного вторгнення були труднощі з пошуком операторів БПЛА. Зараз ця ситуація вирівнюється, тому що вже й у нас з’явилися навчальні курси. Це і теоретична, і практична частини, ми надаємо відповідний сертифікат.
Але труднощі залишаються — зокрема, з інструкторами, які можуть навчати роботи з конкретними типами безпілотників. Тому що компаніям важливо не лише виготовити надійний та ефективний продукт, а й навчити його застосовувати. Тому фахівці, які знаються на польотах, безпілотних сценаріях і можуть проводити інструктажі, сильно цінуються.
Якщо говорити щодо виробничих позицій, то зберігається попит на операторів верстатів з числовим програмним керуванням. І навіть у цьому є особливості. Адже є серійне виробництво, а є робота над новими розробками. Там у людей має бути кваліфікація вищою для того, щоб робити нетипові зразки й тестувати їх.
Також відчутний брак інженерів зі зв’язку та телеметрії — їх загалом небагато на ринку. Саме ці фахівці відповідають за стабільне управління дроном і передачу відеосигналу до наземної станції. Вони забезпечують усе, що дозволяє бачити «картинку» в реальному часі.
Є труднощі і з підбором системних інженерів. Спеціалісти, які мають об’єднати всі компоненти в єдину робочу систему: від механіки, авіоніки, до зв’язку з наземною станцією. Це універсальні фахівці, які мають розуміти архітектуру безпілотної платформи не окремими частинами, а як цілісну систему. В цьому і складність, щоби спеціаліст розумів саме загалом, як це працює. Тобто не окремими вузлами, а як працює весь продукт.
Є труднощі з пошуком конструкторів-механіків, які працюють не над створенням окремих вузлів, а можуть розробити новітній продукт, новий літачок, а потім вже декомпозувати проєкт і передати його в роботу профільним конструкторам, які відповідають за певні його фрагменти, що безпосередньо пов’язані, скажімо, з посадкою БПЛА або зв’язком.
Відчувається дефіцит вузькопрофільних спеціалістів із досвідом роботи з композитними матеріалами. Адже саме завдяки їм корпуси дронів стають легшими й міцнішими.
І це не просто потрібно вирізати за шаблоном: це робота з урахуванням аеродинаміки, технологій склеювання, обробки корпусу літака, його вагових обмежень. Тобто таких спеціалістів небагато і вони високо цінуються.
Вкрай обмеженим є і коло фахівців у галузі технологій планування виробництва, коли стоїть завдання налагодження розподілу робочих процесів за різними напрямами. Це може бути й електроніка, і роботи з композитними матеріалами. Це досить складно через те, що багато профільних підприємств, що виготовляють БПЛА, переходять від умовного «гаражного» режиму до масштабування випуску повітряних платформ.
І тут потрібні люди, які можуть вибудувати процеси — від постачання всіх необхідних компонентів до запуска або підтримки серійного виробництва. Тому що в нас виробництво, що вже працює. І це має бути співробітник із вищою експертизою для того, щоб прийти, оцінити та, можливо, запропонувати нові технологічні рішення.
Тобто я говорю про людей, які мають продовжувати навчатися, отримувати інформацію з відкритих джерел, переймати досвід у колег.
Існує досить великий розрив між тим, як зараз функціонує мілтек із тим, що є в університетських базах
— От наступне моє запитання саме про освіту. Чи зверталися ви до профільних вишів та середніх навчальних закладів для залучення молодих фахівців-випускників? Адже в «нульові» і «десяті» роки процес профорієнтації серед тих же школярів мав ухил в гуманітарну сферу, і навіть профільні технічні навчальні заклади замість «фізиків» готували «ліриків», а ті самі інженерні факультети не були в пошані.
— Так, однозначно інженерів бракує, також із цим стикаємося. Ми намагаємось активно співпрацювати та вибудовувати зв’язки саме з технічними вишами, передусім авіаційного, інженерного напрямів. Але тут варто відверто зазначити, що поки це радше про потенціал, аніж про реальний канал поповнення кадрів.
Чому, власне, так? Тому що більшість випускників не мають практичної підготовки, що можна було б одразу використовувати у виробництві або розробці БПЛА. Навіть базові речі, як от робота з композитами, про які вже згадувала, це електроніка під навантаженням, тестування в польових умовах.
Багато що залишається для студентів все ж таки теорією, тому що програми, за якими вони навчаються, вони були створені раніше. Зараз ці програми змінюються. І ми також частково хочемо до цього долучатися. Але на це не завжди вистачає часу, ресурсу в наших спеціалістів. Тут потрібно змінювати програми навчання та одразу вести студентів під час отримання теорії й до практичного опанування профільних предметів.
Так, ми можемо говорити про дуальну освіту, у межах якої навчальна програма створюється разом зі спеціалістами, які вже працюють в галузі. Ми запрошуємо студентів на практику, розповідаємо їм про індустрію загалом, беремо участь у хакатонах.
Але потрібно розуміти, що в умовах війни ми не можемо собі дозволити навчання з нуля. Інколи ми долучаємо молодих спеціалістів із мінімальним досвідом або взагалі практично без нього з тим, щоби передавати їм більш рутинні задачі. Це допомагає розвантажити спеціалістів з більшим досвідом. Але, знову ж таки, це не завжди може спрацювати, тому що є, на жаль, брак часу профільних спеціалістів, яких небагато і є складність їх залучення.
І багато часу також тоді йде на те, щоби довчити людей без досвіду. При цьому страждають терміни розробок. Тому так, долучатися до підготовки студентів вельми необхідно і ми це робимо. Ми однозначно бачимо перспективу в співпраці з університетами, у створенні спільних курсів.
Було б не добре на перспективу фінансувати роботу профільних лабораторій, але це також досить затратний процес. Ми вивчаємо це питання Це насправді шлях у майбутнє.
Ми періодично буваємо у наших вишах і дещо знайомі з матеріальною базою, на якій готують майбутніх спеціалістів. І там насправді досить обмежені технічні ресурси, якими можуть користуватися студенти для отримання знань і практичних навичок. І коли вони потрапляють на реальне виробництво, то дійсно усвідомлюють, що там зовсім інший рівень — такого вони ще не бачили. Саме тому й існує досить великий розрив між тим, як зараз функціонує мілтек із тим, що є в університетських базах. Саме в цьому і полягає складність.
«До нас приходили хлопці з протезами»
— Чи працюють у вас ветерани? Адже тисячі українців зазнали важких поранень на фронті та демобілізувалися. Це патріотичні люди, багато з яких пішли на війну добровольцями. Звісно ж, вони дуже цінують можливість продовжити бути корисними для армії, але вже в тилу. Утім, чимало роботодавців не горять бажанням брати на роботу ветеранів.
— Ми залучаємо ветеранів російсько-української війни на наше підприємство. Не можна сказати, що їх у нас багато, але профільних обмежень для цієї категорії в нас не існує. Та існують певні особливості.
Ми брали участь в «Арсеналі талантів» — там теж до нас зверталися ветерани, ми розглядали їхні пропозиції з працевлаштування. Спілкувалися з ними щодо залучення на посаду операторів БПЛА. Але вони отримали цікавіші пропозиції, ніж те, що було від нас. Тому що в нас є градація: є технік, оператор, інструктор. Ми їм пропонували посаду оператора, тому що інші позиції були укомплектовані. Своєю чергою вони отримували пропозицію стати інструкторами та приймали офер іншої компанії щодо співпраці.
Були випадки, коли до нас приходили хлопці з протезами. Це нас не зупиняє, враховуємо всі аспекти. Але якщо це стосується виробничих позицій, тут може бути складніше: мають бути спеціально облаштовані робочі місця. Це спеціалізоване додаткове обладнання, нюанси, що потрібно врахувати. Із цим трішки складніше. Там, де ми можемо це зробити, ми це робимо.
— Людині пенсійного або навіть передпенсійного віку, такій, що має не лише профільну технічну освіту, але й чималий досвід роботи, знайти роботу дуже важко. Чи залучаєте таких людей?
— Дійсно, досвід — не віком вимірюється. І ми під час працевлаштування ми більше звертаємо увагу саме на досвід, на навички. Одному з наших слюсарів, який показує найвищі результати за обсягами виконаної роботи, і при цьому в нього найменше якихось доопрацювань — за 60 років.
І вік не є перепоною для того, щоби він працював. Він дійсно показує результати навіть кращі, ніж деякі молодші співробітники. Тут ми передусім звертаємо увагу на досвід і гнучкість. Людина має бути готова вчитися, ставити запитання, зокрема й до молодших колег.
Тобто тут інколи ми стикаємося з тим, що люди більш дорослого віку можуть бути менш гнучкими. Ми відверто проговорюємо, з чим потрібно буде стикнутися, що за завдання стоятимуть. І наголошуємо на важливості бути готовими сприймати нову інформацію.
«Ми бронюємо 100% наших співробітників»
— Ще одне, скажімо так, не болюче, здебільшого проблемне кадрове питання, але дещо з іншого напряму. Мобілізаційний фактор: чи знаходите ви порозуміння з підрозділами ТЦК і СП щодо бронювання ваших співробітників?
— Так, нам вдається порозумітися: ми бронюємо 100% наших співробітників. Відкрито співпрацюємо з ТЦК та СП, надаємо обґрунтовані списки, підтверджуємо участь у військових проєктах і деталізуємо навантаження фахівців.
Ми чітко пояснюємо, що частина наших фахівців — це критичні позиції, без яких неможливо підтримувати виробництво і розвиток безпілотних систем. Відповідно, є і розуміння з боку ТЦК, хоча сам процес також потребує додаткових зусиль і часу. Але бачимо, що на рівні окремих підрозділів є розуміння важливості технологічного тилу.
Загалом, якщо говорити щодо бронювання фахівців у мілтеку, тут також має бути частина системного підходу держави до збереження оборонного потенціалу, тобто не лише на фронті, а й у тилу.
Ми чітко розуміємо, що всі несуть свою відповідальність, і для нас бронювання — це не спосіб ухилитись від служби у лавах ЗСУ, а саме механізм збереження критичних компетенцій. Кожен інженер, який працює над оборонними проєктами, фактично виконує бойове завдання. Просто на своєму фронті — допомагаючи тим, хто на передовій, діяти ефективніше, надійніше й безпечніше.
Ми переконані, що має бути системний, прозорий підхід до бронювання в галузях, які дійсно забезпечують обороноздатність. Інакше країна може втратити не лише людей, а й критичні технології.
