Спочатку танкісти бригади двома влучними пострілами з баштової гармати Т-64 знищили ворожу «мотолигу», а потім бронетранспортер зі знаменитим античним іменем «Буцефал» ліквідував залишки…
Його позивний — «Сол» — народився випадково, з поспіху на «учебці». Але сьогодні це ім’я добре знайоме ворогу. Сергій «Сол» і його екіпаж БПЛА «Лелека-100» стали справжньою карою для російських окупантів.
Командир відділення, пілот, оператор і дешифрувальник в одній особі, «Сол» разом із побратимами — «Бондом» та «Каспером» — здійснює до десяти вильотів на добу. Їхній дрон виявляє та допомагає нищити ворожу техніку, артилерію та піхоту.
Історію бійця оприлюднили на офіційній сторінці 71-ї окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ.
Головна мотивація «Сола» — зруйнований Маріуполь, де загинули всі його знайомі. Та передусім — обов’язок боронити рідну землю.
Історія позивного Сергія, за його словами, почалась буденно: «Колись не встиг написати повне прізвище на рюкзаку ще на учебці. Написав лише три букви — „Сол“. А далі — наказ грузитися в автобус. Так і залишилось», — згадує він з усмішкою.
Сьогодні ж «Сол» — командир відділення БПЛА «Лелека». Він опанував кожен етап роботи з безпілотником: від пілотування — до дешифрування відео. Його команда — оператор-водій Владислав «Бонд» і зовнішній пілот Василь «Каспер», що також працює з мапами, — діє злагоджено й точно. Це не просто екіпаж — це бойова клітина розуму, зору й рішучості.
«Лелека» бачить усе: від гармат — до квадроциклів
Завдання екіпажу «Сола» — глибинна розвідка в тилу ворога. Виявляти цілі, коригувати артилерійський вогонь, наводити дрони-камікадзе.
«Ми шукаємо ворожу техніку, піхоту, сховані гармати, приміщення, де ховається особовий склад. На нас зав’язано багато, і ми відчуваємо цю відповідальність. Від нашої роботи залежить життя піхоти, яка йде вперед», — підкреслює «Сол».
Модернізована «Лелека» демонструє значну стійкість до ворожого РЕБу:
«Зв’язок і управління — завжди стабільні. Останнім часом ворог штурмує на мотоциклах, квадроциклах, багі — дуже малі цілі. Якщо навіть на секунду зникає картинка — ти їх втрачаєш. Але з цією „Лелекою“ — такого нема.»
Цілі дрібні й маневрені, але екіпаж «Сола» навчився виявляти навіть їх.
«Ворог підступний. Ховається, намагається підібратися ближче. Але ми його бачимо — і не пускаємо», — додає він.
Маріуполь і відповідальність — два джерела сили
Один із найсильніших спогадів «Сола» — відбиття масованого штурму.
Спочатку — десять мотоциклів. Усі були знищені. Потім — ще 13 одиниць техніки.
«Я їх побачив першим. І вони повторили долю мотоциклістів. Всі згоріли, всі подохли. І так буде з кожни», — рішуче каже розвідник.
Його мотивація — особиста й водночас спільна.
«Ворог знищив моє рідне місто — Маріуполь. Всі мої знайомі загинули. Ніхто не вийшов на зв’язок. І це — перше. А друге — ми маємо боронити свою країну. Якщо це війна, то кожен громадянин повинен її захищати. Без винятку.»
Позивний «Сол» народився випадково, але його робота — точна й вивірена до секунди. Для ворога — це ім’я стало знаком: ви потрапили в поле зору. А значить — вас уже відмітили.
Як повідомляла АрміяInform, з перших днів служби в роті вогневої підтримки боєць із позивним «Малий» мав чітку мету — знищувати ворожі машини. Його зброя — український протитанковий ракетний комплекс «Стугна». Його дорога — від першої теорії до реальних боїв, де іноді доводиться не лише заряджати ракету, а й зачищати будівлі.
