Так минулого тижня Президент України Володимир Зеленський пояснив призначення генерал-майора Євгенія Хмари тимчасовим виконувачем обов’язків міністра оборони. Євгеній Хмара —…
З перших днів служби в роті вогневої підтримки боєць із позивним «Малий» мав чітку мету — знищувати ворожі машини. Його зброя — український протитанковий ракетний комплекс «Стугна». Його дорога — від першої теорії до реальних боїв, де іноді доводиться не лише заряджати ракету, а й зачищати будівлі.
Історію бійця оприлюднили на сторінці 4-ї бригади оперативного призначення «Рубіж» НГУ.
«Цю посаду мені порекомендував мій товариш. Розповів усе, як є. І мені сподобалося — ну кому ж не хочеться нищити ворожу техніку?!» — з усмішкою згадує він.
Навчання на протитанкіста виявилося не з простих: два місяці знадобилося, щоб повністю розібратися зі «Стугною» — системою, яка може вражати танки з відстані кількох кілометрів. А ще — підготувати себе фізично, бо ця професія вимагає витривалості не менше, ніж знань.
«Ракета важить 30 кг. Комплекс — понад сотню. І це все ми носимо на собі кілька кілометрів до позицій. Нічого не зробиш — така робота. Тому всім, хто хоче стати протитанкістом, скажу одне: тренуйтеся, хлопці», — каже «Малий».
Робота зі «Стугною» — це про чіткість. З моменту отримання команди до пострілу — кілька хвилин. Ціль визначається одразу: якщо це бронетехніка — працює кумулятивний заряд, якщо піхота чи легка техніка — осколково-фугасний.
«Ми можемо підготувати установку за дві хвилини. Це непогано, але прагнемо робити це ще швидше», — ділиться досвідом боєць.
Та сучасна війна не дозволяє повторювати минулі сценарії. Постійна присутність ворожих дронів змушує зберігати установку в бліндажі, щоб уникнути виявлення. Виносити — лише тоді, коли час стріляти.
Попри спеціалізацію, протитанкісти не завжди лишаються в тилу. Вони часто опиняються в епіцентрі подій, де ситуація змінюється за хвилини.
«Малий» пригадує епізод, коли дрон буквально «привів» на їхню позицію росіянина.
«Він ішов сам — без зброї, у футболці, з жетоном і карткою. Ми дали йому чаю — надворі було холодно. Видно, „нуль“ йому одразу не сподобався», — з іронією розповідає боєць.
Та був і куди небезпечніший випадок. У покинутій будівлі підрозділ почув рух зверху. Вирішили перевірити. У результаті — двоє росіян: одного знищили, інший здався. Виявилося, вони мали завдання просто спостерігати за українськими переміщеннями.
«Якщо ти протитанкіст, це не означає, що тобі не треба вміти стріляти з автомата. Ми маємо володіти всією номенклатурою зброї нашого підрозділу. І бути готовими до всього», — каже «Малий».
Як повідомляла АрміяInform, «Треба діяти!» — саме таке рішення ухвалили начальник радіорелейної станції з позивним «Major» та головний сержант батальйону «Барс», коли серед зачищених околиць села Багатир на Донеччині почули крик пораненого. Не чекаючи саперів, вони рушили просто через заміновану ділянку, подолали дві лінії колючого дроту — й урятували бійця суміжної бригади, який кілька годин лежав нерухомо поруч із тілом загиблого побратима.
До речі, якщо вас цікавить спеціалізований та аналітичний контент про військову справу — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform та на сторінку в інстаграмі.
