Пошкодження можуть ускладнити переробку, зберігання й відвантаження нафти. У ніч на 11 листопада Сили оборони України завдали удару по одному…
Бійці 118-ї бригади вивели з Малої Токмачки 64-річну Світлану, яка залишилася єдиною мешканкою села.
Про це повідомили на сторінці 118-ї окремої механізованої бригади.
У Страсну п’ятницю, за два дні до Великодня, російський дрон убив останнього чоловіка, який залишався в Малій Токмачці. Він пішов шукати цигарки, коли його наздогнав ворожий безпілотник.
Після цього 64-річна Світлана Миколаївна Подольська остаточно вирішила залишити рідне село. До того ж її господарство вже зазнало ударів семи російських дронів.
Жінка до останнього не хотіла покидати дім, адже доглядала за городом і тваринами та сподівалася, що війна може закінчитися будь-якої миті.
«До останнього хату сторожувала. Город у мене. Свиню годувала, кіз та курей. Думала, а як завтра закінчиться війна? Що ж це зараз усе кидати? А коли хату остаточно розбили, пішла до хлопців на позицію, щоб виїхати з ними», — розповідає жінка про свою мотивацію жити в рідному селі до останнього.
Однак евакуація виявилася непростою. Світлана Миколаївна залишалася з військовими 118 ОМБр ще п’ять місяців.
«Хто володіє Малою Токмачкою — той володіє світом»: як росія четвертий рік «захоплює» одне село на Запоріжжі
Через погодні умови, щільність ворожих дронів і заміновані шляхи військовий транспорт не міг дістатися до точки евакуації.
Лише наприкінці вересня, коли в Таврійські степи прийшли ранкові тумани, військовослужбовці з позивними «Вікінг», «Стеф», «Січень» і Віктор разом зі Світланою Миколаївною та двома її собаками вирушили пішки до безпечної зони. Вихід тривав майже місяць.
Дорогою доводилося пересуватися короткими перебіжками та ховатися від ворожих безпілотників.
«Заходять і пропадають»: «Маестро» розповів, як Мала Токмачка стала «Бермудським трикутником» для окупантів
Тричі група перепливала річку. Під час однієї з переправ Світлана заплуталася в «путанці», і військовий Віктор допоміг їй вибратися.
«Йшли короткими перебіжками і лише „по сіряку“, щоб нас „не змалювали“. Тричі перепливали річку. Тоді дуже боялася, щоб Віктор не втонув. Він же в бронежилеті, та ще й я „в нагрузку“. Заплуталася в „путанці“, то він мене рятував.
Дуже переживала, щоб не стати для них клопотом, не підвести. Досі не знаю, як я це пережила і дійшла… Та що там розказувати — пройшли з хлопцями таке, що не кожному дано пережити. Стали один для одного ріднішими за рідних», — пригадує Світлана Миколаївна.
Нині жінка перебуває поруч із донькою в орендованому житлі. Оселю для неї допомогли знайти та винайняти військовослужбовці 1-го механізованого батальйону 118 ОМБр.
Окупанти «знову захопили» Малу Токмачку — лише у власних фантазіях
Якщо вам цікавий мілітарний контент — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.
