Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Румунський доброволець на псевдо Old Fox розповів про свій шлях від резервіста у себе на батьківщині до бойового медика у 4 Інтернаціональному легіоні оборони України, в якому воюють громадяни 75 країн світу.
За словами бійця, він прибув до нашої країни, щоб ділитися знаннями, набутими в армії одного з членів НАТО, вже як інструктор.
Крім того, за плечима у нього досвід декількох воєн, який він готовий передати новим рекрутам.
Зокрема, свій перший бойовий досвід Old Fox здобув ще три десятиліття тому — під час Боснійської війни.
«Та війна була зовсім інакшою — переважно снайперською. Звісно, ми мали змогу вдосталь насолодитися такими „радощами“, як міни. Однак більшість місій полягала у протидії та підтримці снайперів. Це кардинально відрізняє те протистояння від сучасної війни, де за тобою постійно полюють дрони й тебе повсякчас можуть накрити артилерією», — зазначає легіонер.
«Лелека» бачить усе — навіть як по тобі летять дві ракети»: десантник про «очі в небі», що рятують життя та нищать ворога
Крім того, ризики для нього полягають ще й у тому, що бойовий медик для російських загарбників — пріоритетна ціль, тому вони не гидують щонайменшою нагодою вбити таку людину, нехтуючи нормами Міжнародного гуманітарного права.
Old Fox констатує, що побачене ним на передовій зайвий раз підтверджує те, що «історія ще не знала таких воєн, як російська агресія проти України, а тому нові рекрути мусять забути усе, що знали про бойові дії до цього.
«Напочатку більшість легіонерів мали досвід Афганістану, Іраку. Там був доступ практично до всього, що вам потрібно. Евакуація? Зазвичай, протягом 10-15 хвилин тебе забирав гелікоптер чи „хамві“. А тут ти сам собі медик. Якщо ти не здатен надати собі першу медичну допомогу, щоб протриматися у перші хвилини після ураження, — твоя доля майже вирішена. Кожна секунда має значення», — пояснює інструктор.
Саме тому під час навчання нових рекрутів він цінує, коли вони ставлять йому запитання.
«„Старий Лис“ — образ самоіронічний, навіть дещо самокритичний. Однак вистачить і хвилини, щоб упевнитись: ліпшого позивного для цього сивочолого чоловіка із лукавим, злегка дитячим поглядом годі й вигадати. Спілкуючись із ним, не надивуєшся, як у людині уживається стільки протилежностей. Впевненість його мови та сувора чіткість слів за мить обертаються потоком дотепних історій, теплих жартів та дзвінкого сміху», — діляться своїми враженнями його побратими.
Втім, попри хороші стосунки між бійцями, мовний бар’єр все ж може створювати певні труднощі.
«Мовний бар’єр — це найважче. Ми маємо солдатів, які чудово володіють англійською чи іспанською. Наше завдання — дізнатися, чи вони зрозуміли інформацію, яку ми їм надаємо. Наприклад, відтепер у нас є солдати з Тайваню, з Південної Кореї. Тож ми мусимо подолати будь-які мовні перешкоди та уникати їх у подальшому», — підкреслює «Старий Лис».
«Не підлягав мобілізації» — боєць на псевдо «Повар» став мінометником заради доньки
