Вісім таких спільнот адміністрував мешканець Черкас, якого суд визнав винуватим у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період та призначив п’ять…
«Я не знаю, що зі мною буде... Будь ласка, допоможіть... Я у безвиході», — з таким відчайдушним відеозверненням до рідних звернувся російський окупант Гліб Матвєєв. Його історія — це квінтесенція ставлення російського командування до своїх солдатів: безглуздий штурм всупереч попередженням, поранення, три доби забуття на позиції без їжі та води, а насамкінець — наказ від власного командира «обнулити», щоб приховати злочинні накази та втрати.
Про це йдеться в публікації, опублікованій у соціальному проєкті «Хочу жить», ініційованому Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими спільно з ГУР МО України.
За інформацією проєкту «Хочу жить», що ґрунтується на розповіді та відеозверненні самого окупанта, боєць 74-ї окремої мотострілецької бригади (в/ч 21005) ЗС рф Гліб Олексійович Матвєєв отримав завдання під Покровськом «закріпитися та зайняти оборону». Проте, як стверджує Матвєєв, вже на місці командир роти з позивним «Фара» самовільно змінив наказ і відправив його взвод на штурм, проігнорувавши пряме попередження начальника штабу не робити цього.
Результат передбачуваний: «Під час атаки підрозділ Матвєєва зазнав втрат. Сам він зазнав поранення в ногу і був двічі контужений». Командир взводу, кинувши його напризволяще, наказав тримати позицію та за можливості відходити самостійно.
Поранений окупант пробув на позиції три доби — без їжі та води. Згодом його підібрали бійці з іншого російського підрозділу, які самі відступали, зазнавши важких втрат. Дорогою Матвєєв, знесилений, відстав. Вийшовши на зв’язок зі своїм командуванням, він спочатку отримав дозвіл на відхід. Але невдовзі пролунав новий наказ: повернутися на покинуту позицію, попри важкі поранення та повну нездатність виконувати бойові завдання.
Коли ж Матвєєв зрештою дістався розташування сусіднього взводу, на нього чекала ще одна шокуюча новина: його командири вже готували документи, щоб подати його як дезертира, а той самий «Фара» віддав прямий наказ його «обнулити» (вбити).
Зрозумівши, що від своїх же йому загрожує смерть або ганебне тавро дезертира, Гліб Матвєєв записав відеозвернення до рідних. У ньому він благає про допомогу та розповідає про бешкет, що коїться в його підрозділі, про злочинні накази командирів та повну байдужість до долі поранених.
У проєкті «Хочу жить» коментують, що подібні історії про злочинне ставлення російського командування до власних солдатів стають відомими чи не щодня. «Людожерська машина перемалює життя солдатів тисячами заради чергової красивої доповіді про „взяття“ руїн чергового корівника… Таким командирам, як „Фара“ (а інших в ЗС рф просто немає), простіше добити своїх же поранених підлеглих і списати в СОЧ (самовільне залишення частини), ніж організовувати евакуацію».
Автори проєкту наголошують, що для російських військовослужбовців, які опинилися в подібній ситуації, єдиною реальною можливістю врятувати своє життя залишається звернення до українського державного проєкту «Хочу жить». Глібу Матвєєву також пропонують негайно вийти на зв’язок для отримання допомоги та гарантій безпеки.
Як повідомляла АрміяInform, чотири роки рабства на цегельному заводі в Дагестані, примус до служби в армії росії, розстріли власних солдатів за непокору, штурми на милицях і спроба ліквідації своїм же дроном під час втечі — разючу історію свого порятунку через здачу в український полон розповів білорус Євген Каменьков.
