Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Розуміння справжньої відповідальності за життя бійців приходить саме на посаді командира роти, а більшість знань для ефективної організації бою здобувається безпосередньо на фронті, а не лише в навчальних аудиторіях. Такими думками та цінними порадами ділиться молодий офіцер Національної гвардії України на псевдо «Фрегат», який отримав лейтенантські погони вже під час повномасштабного вторгнення і сьогодні командує ротою вогневої підтримки.
Історію бійця оприлюднили на сторінці 4-ї бригади оперативного призначення «Рубіж» НГУ.
«Фрегат» — з покоління молодих офіцерів, чиє становлення відбувається в умовах найжорстокішої війни. Його випуск відбувся 26 березня 2023 року, і він цілеспрямовано прагнув потрапити саме до бригади «Рубіж».
«Був справжній відбір — потрапити сюди хотіло багато випускників з мого курсу, взяли половину,» — згадує він. Свій офіцерський шлях «Фрегат» розпочав з командира взводу СПГ. При цьому він з особливим натхненням розповідає, як разом з іншими взводними мав можливість самостійно обирати людей до своїх підрозділів. «Це були добровольці, які хотіли служити, захищати свою Батьківщину попри все, не зважаючи на загальні настрої стосовно мобілізації,» — з гордістю каже офіцер.
Сьогодні «Фрегат» командує ротою вогневої підтримки і як ніхто розуміє виклики цієї посади. Він переконаний, що досвід ротного командира є безцінним для будь-якого офіцера.
«На мою суб’єктивну думку, роль командира роти мають пройти всі офіцери командної ланки — тільки тут приходить дійсне розуміння відповідальності за життя бійців,» — впевнений він.
Головним у своїй роботі «Фрегат» вважає турботу про підлеглих: «Найважливіше — це думати про своїх бійців. Я сам колись був солдатом і чудово знаю, через які труднощі й випробування вони проходять». Він наголошує на важливості спілкування, розуміння потреб кожного (лікування, відпустка, втома) та постійної підтримки.
Досвід, здобутий безпосередньо в зоні бойових дій, є найціннішим, вважає «Фрегат». «Більшість з того, що я зараз використовую для організації бою — це вже власний досвід». Тому він радить відправляти курсантів випускних курсів на стажування («відтяжку») на передову, «щоб вони бачили, як живе особовий склад, як йде підготовка до задач, аби було розуміння, чому можуть бути проблеми при виконанні».
Він також зазначає, що підготовка в навчальних закладах, яка базувалася на досвіді АТО/ООС, не могла передбачити всіх викликів сучасної війни, зокрема масового застосування дронів. «Тому, хочеш не хочеш, а війна буде відрізнятися від того, чому тебе вчать,» — каже офіцер, підкреслюючи необхідність постійної адаптації.
Маючи вже значний бойовий досвід, «Фрегат» ділиться порадами для офіцерів, які тільки стають на командні посади:
«Не забувати, що твої підлеглі — люди. Слухати особовий склад. Вони — у ситуації, коли часто їм краще видно, як зробити краще, ніж тобі. Не робити все „по книжці“, включати голову. Не думати, що противник дурний. Не думати, що твій підлеглий дурний. Розвивати особовий склад, та розвиватися самому.»
Найкращим компліментом для командира, за його словами, є успішне повернення підлеглих зі складних завдань. Він з гордістю згадує випадок на Донеччині, коли його бійці, хоч і не були за посадою операторами ПТРК, вміло застосували «Джавеліни» та зупинили прорив ворожої бронетехніки, врятувавши власні життя та позиції.
Як повідомляла АрміяInform, для нього війна триває вже майже десять років, і за цей час вона кардинально змінилася. Якщо раніше артилерія могла відносно спокійно працювати, то тепер кожен постріл з РСЗВ «Град» перетворює позицію на мішень для ворожих дронів, а робота розрахунку нагадує складну шахову партію з постійними маневрами та пошуком укриття. Про це та про пригоди своєї бойової машини-«дракона» і пам’ять про загиблого побратима розповів головний сержант реактивної батареї Національної гвардії України на псевдо «Барк».
