Пошкодження можуть ускладнити переробку, зберігання й відвантаження нафти. У ніч на 11 листопада Сили оборони України завдали удару по одному…
Олександр із позивним «Авдос» служить головним сержантом взводу та має за плечима 155 днів на позиціях під Торецьком, частину з яких провів фактично оточенні.
Історію бійця оприлюднила 100-та окрема механізована бригада.
Чоловік народився й виріс в Авдіївці. До лав ЗСУ він офіційно приєднався у грудні 2022 року, однак допомагати обороні рідного міста почав ще навесні 2014-го.
Олександр розповідає, що ще до офіційного вступу до війська разом із друзями долучився до оборони Авдіївки: вони зводили укріплення, готували їжу для військових і патрулювали територію, щоб не допустити проникнення ворожих диверсійно-розвідувальних груп.
«Офіційно до лав ЗСУ я став у грудні 2022-го. Неофіційно — навесні 2014-го. Увесь цей час разом із друзями ми працювали на оборону рідного міста: будували укріплення, готували їжу для бійців, патрулювали територію, аби запобігти заходу ворожих ДРГ», — розповідає Олександр.
Водночас чоловік працював слюсарем-автокранівником на Авдіївському коксохімічному заводі.
За роки війни боєць пережив чимало випробувань. Один із найскладніших періодів припав на липень 2025 року, коли він заступив на позиції в Щербинівці поблизу Торецька.
«Думав, що в армії всім байдуже, а тут навпаки»: як у бригаді допомогли Едуарду адаптуватися до служби
Там боєць провів 155 днів, понад чотири місяці з яких — у фактичному оточенні.
Вижити в таких умовах допомогли витримка та вміння контролювати власні емоції. Олександр наголошує, що на передовій паніка може стати особливо небезпечним ворогом.
«Треба мати терпіння, треба навчитися боротися з панікою. Бо паніка на „нулі“ — то дуже поганий порадник», — ділиться досвідом боєць.
Забезпечення позицій водою, їжею, боєкомплектом та іншими необхідними речами відбувалося за допомогою дронів. Попри складні умови, військові мали змогу підтримувати зв’язок із рідними.
«Воду, їжу, боєкомплект та найнеобхідніші на позиції речі нам доставляли дронами. Була можливість надиктувати через „радєйку“ голосове повідомлення рідним. Також побратими з КСП давали прослухати — так само через рацію — „голосові“, які нам надсилали з дому», — пригадує чоловік.
На «Авдоса» вдома чекають мама, брат, дружина та дві доньки. Усіх рідних чоловік вивіз з Авдіївки в безпечне місце ще на початку липня 2022 року.
Лікував зуби, тепер збиває дрони: стоматолог знищив 20 БПЛА за один вихід
Але мріяти про повернення до рідного міста Олександру вже не доводиться. Родина втратила там усе майно, а разом із ним — і можливість повернутися до колишнього життя.
«Мені немає куди повертатися. У нашої родини в Авдіївці було три квартири і приватний будинок — все це давно зрівняне із землею. Простіше усім разом почати нове життя в іншому місці», — каже «Авдос».
Росіяни шукали, але не знайшли: десантник врятував побратима й два місяці ховався під носом у ворога
Якщо вам цікавий мілітарний контент — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.
