Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Великдень. Пахне пасками, миром, тишею — і, як завжди, російським цинізмом.
Поки українці молилися за життя, а військові з надією дивилися в небо, аби хоч на кілька днів не чути свисту «прильотів», російська пропагандистська машина вже готувала виставу. З декораціями, акторами й наперед виписаним сценарієм. Бо ж яке «перемир’я» без гарного фейку?
Донецьк. Вибух. Преса в екстазі.
Ввечері 20 квітня у тимчасово окупованому Донецьку гучно бахнуло. Пил, камера, «українські ДРГ» — ось і все, що треба для хорошого пропагандистського серіалу. рашистські ЗМІ радісно взялися розганяти наратив: мовляв, ЗСУ зірвали «священне перемир’я», не поважають нічого святого, і взагалі — хрести перевертають та яйця крадуть.
Але не склалося. Бо сценарій — дірявий, як російський «Іскандер». Ні відео ні доказів, ні об’єктивних свідчень. Усе зліплено на коліні, як завжди — аби було гучно й гнівно. Особливо перед заходом західного сонця. На Заході — в сенсі світу. Бо саме туди, в міжнародні новини, кремль і націлювався із цією провокацією.
Один вистріл — тисяча порушень
На тлі цих маніпуляцій особливо цинічним є те, що самі ж росіяни з перших хвилин «перемир’я» не припиняли обстрілів. Арта працювала. FPV-шники «шахували» передову. Штурми котилися по позиціях, наче Великдень у темному підвалі.
Тобто перемир’я було. Але тільки в голові у путіна — там, де ще залишилось трохи простору між ілюзіями безсмертя й імперськими фантазіями.
Старі методички в новому яйці
Це далеко не перша подібна провокація, інсценована росією. Вони давно освоїли мистецтво брудного театру: то дітей «вбивають», які потім виявляються живими; то «хімзброєю» обстрілюють самі себе; то Донецьк підірвуть, щоб потім вийти на пресконференцію з обличчям скорботного будівельника «русского міра».
Але тепер це має настільки шаблонний вигляд, що вже не смішно. Просто боляче. Бо за кожним фейком стоїть реальна загроза для наших бійців — їм потім доводиться відбивати хвилю ще й інформаційної атаки.
Брехня — єдиний фронт, який у них не пробитий
російська провокація в Донецьку напередодні Великодня — ще один доказ того, що для них немає нічого святого. Навіть Бог — лише тло для сюжету. І якщо вони кажуть «мир», знай: десь за кілька кілометрів уже заряджається САУ, запускається дрон або готується наступ.
А Україна? А ми вистоїмо. І скажемо: дякуємо, що знову показали, хто ви є. Фейк — це ваша правда. А наша — фронт, життя, боротьба. І жодна «вистава» цього не змінить.
