Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
До війни Дмитро, позивний «HELL», працював директором з маркетингу та IT в одному з трьох франчайзі KFC в Україні. Та коли прийшов час ухвалювати важливе рішення — він обрав захист країни.
Історію військовослужбовця розповіли в ОТУ «Харків».
Підрозділ Дмитро обрав за рекомендацією тещі. Так, буває і так! Саме вона вже служила і порадила, до якої бригади та підрозділу варто доєднатись. У жовтні 2024 року Дмитро вступив до лав 123 окремого батальйону ТрО. Позивний «HELL» узяв ще з геймерських часів — саме такий нік мав у іграх.
Командування — без совкових рудиментів. Дмитро згадує, що з перших днів відчув адекватне ставлення. Не було безглуздих принижень чи невідповідних завдань. Була змога адаптуватися, пригадати навички пілотування — адже ще до мобілізації проходив курси FPV-пілота.
Колектив — як єдиний механізм. У підрозділі панує довіра та взаємопідтримка. Бійці працюють злагоджено, допомагають один одному морально, а це надзвичайно важливо в бойових умовах.
Найяскравіші моменти — під час боїв. Дмитро згадує відбиття штурмів: емоції, холодна концентрація, напруга — і перемога. Особливими стали й перші вильоти за ДКУ: коли вперше вдалося подолати дистанцію в 20 км, хоча до того максимум був 8,5 км.
Але настрої — не завжди оптимістичні. Дмитро ділиться болем: цивільне населення все більше «відгороджується» від війни. Менше нових людей, менше волонтерської допомоги. Інформаційне поле — часто деморалізує, а не підтримує. Та війна триває. І твоя участь — важлива.
