Наш кореспондент поспілкувався з інструктором одного з підрозділів, де навчають операторів наземних роботизованих комплексів. Він людина скромна, тому представляється коротко…
Сили оборони України роблять все можливе, щоб стримати просування російських військ, які намагаються вийти на трасу Костянтинівка — Покровськ.
Ця траса має стратегічне значення, оскільки є важливою логістичною артерією для українських військ у цьому регіоні. Крім того, ворог активізувався вздовж дороги, яка веде з Костянтинівки до окупованої Авдіївки.
Артилеристи 157 окремої механізованої бригади ЗСУ на цих важливих напрямках забезпечують вогневу підтримку піхоти, завдають значних втрат ворогу, руйнуючи його плани щодо прориву нашої оборони.
Журналісти АрміяInform вирушили у бік передової, щоб зустрітися з артилеристами бойового розрахунку 122-мм гармати Д-30.
Наш співрозмовник майстер-номер обслуги гармати 33-річний «Лего». Хлопець з Дніпропетровщини, торік отримав повістку, нікуди не тікав, у ТЦК пройшов ВЛК та пішов в армію. І вже понад три місяці він разом із хлопцями навалює окупантам.
Розрахунок Д-30 б’є рашистів на відстані до 10 км
«Ми працюємо на передовій, підтримуючи нашу піхоту. Наші завдання — це знищення ворожих позицій, різних укриттів, штурмових груп та бронетехніки противника. Робоча відстань ураження по ворожих цілях від 4 до 10 кілометрів.
Якшо треба знищити піхоту, використовуємо осколкові снаряди, а якщо, наприклад, потрібно розібрати укріплений бліндаж, тоді стріляємо осколково-фугасними снарядами.
Завдаємо ударів по противнику вдень та вночі. Буває тільки за один день бойової роботи випускаємо до 40-50 снарядів. Все залежить від ситуації. Якщо ворог штурмує з кількох напрямків у нашому секторі відповідальності, тоді більше йде снарядів.
Доводилось працювали по колонах автомобільної техніки, де в основному підвозили особовий склад та мінометне озброєння, били по бойових броньованих машинах противника.
Двома пострілами знищили укріплений бліндаж зі штурмовиками
Точність залежить від багатьох факторів: погоди, якості снарядів та, звісно ж, досвіду розрахунку. Але ми стараємось працювати максимально точно. Бували випадки, коли ми двома снарядами влучали в одну ціль на відстані 7 кілометрів.
Пам’ятаю, тоді розібрали бліндаж із рашистами. З радіоперехоплень чули, що їх було багато і вони збиралися на штурм наших позицій.
Загалом працюємо дуже швидко на бойових позиціях. Від отримання координат до пострілу витрачаємо максимум 40 секунд. Це дуже важливо, адже кожна секунда може врятувати життя наших хлопців.
Ворог не спить, а постійно полює за нами
Противник дуже серйозний, він постійно намагається нас виявити та знищити. Рашисти використовують міномети, РСЗВ, FPV-дрони та скиди. Але ми маємо надійне укриття та протиланцетні сітки, тому ми готові до будь-яких викликів.
Останнім часом ворог активно використовує дрони на оптоволокні. Їх РЕБ не подавлює. Ми перебуваємо в укритті, за можливості стріляємо по ворожих «ефпівішках» з помпових рушниць.
Плюс ворог не жаліє навіть КАБи. Доволі часто прилітають 250- або 500-кілограмові авіабомби, добре, що лягають далеко від наших позицій. Але адреналін тоді зашкалює.
— Щоб ви порадили людям, які ще не визначилися зі своєю позицією щодо захисту України?
— Я б порадив їм готуватися до війни. Вивчати тактичну медицину, освоювати зброю, зрештою йти в тир та вчитись стріляти. Є безліч відеокурсів на ютуб, де можна самостійно навчитись елементарних азів воєнної справи.
Рано чи пізно їм доведеться захищати свою країну. Знаю, багато хто просто сидить у себе вдома, на диванах і думає, що його якось пронесе. А є ще такі, які думають, хай інші воюють, я не створений для війни. Ніхто з нас не народжений для війни.
Моя мотивація дуже проста: «Ми захищаємо свою землю, своїх близьких. Ми не хочемо жити під прапором російських окупантів. Нищимо ворога, щоб він не знищив нас».
