Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Як бійці зенітно-ракетного підрозділу 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців збивають російські «Зали», «Орлани» та «Ланцети» в небі Донбасу — в матеріалі АрміяInform.
«Найважче знайти замасковані та маневрені дрони рф»
Наш перший співрозмовник — командир зенітно-ракетного комплексу «Стріла-10» Володимир з позивним «Магелан». Чоловік родом з Умані, має досвід служби в армії з 2014 року, був заступником командира ЗРК «Оса». Після початку широкомасштабного вторгнення рф призвався за мобілізацією, працює на «Стрілі-10» вже понад три роки.
-
- Фото Віталія Павленка / АрміяInform
-
- Фото Віталія Павленка / АрміяInform
-
- Фото Віталія Павленка / АрміяInform
«Наша «Стріла-10» може збивати літаки, гелікоптери та БПЛА різних типів, крім FPV-дронів. Переважно знищуємо «Зали», «Орлани» та баражуючі боєприпаси типу «Ланцет», — розповідає «Магелан». Дальність ураження повітряних цілей становить до 5 кілометрів та 3 кілометрів щодо висоти.
Раніше, за словами командира ЗРК, доводилося частіше збивати ворожі цілі, адже їх було більше в повітрі. Зараз інтенсивність польотів російських «пташок» дещо зменшилася в їхньому районі відповідальності. Зараз здебільшого завдання розрахунку — це прикриття різних засобів ураження в смузі відповідальності бригади.
Володимир розповідає, що найскладніше в роботі — це виявлення замаскованих та добре маневрених дронів рф.
«Найважче — це виявити ціль, особливо у складних погодних умовах або при яскравому сонці, адже ворожі дрони часто літають на значній висоті — до 2 кілометрів. Від моменту отримання координат до пуску ракети може минути до 10 хвилин, а саме наведення займає близько 5 секунд», — каже «Магелан».
Сам процес виявлення та знищення цілі має такий вигляд: оперативний черговий підрозділу скидає координати «пташки». Екіпаж отримує азимут та виїжджає на вогневу позицію. Командир візуально через бінокль шукає ціль, а оператор вже наводиться у візирі на неї. Після виявлення цілі оператор здійснює пуск ракети. Робота за принципом «бачиш ціль — стріляй».
Ракети «Стріли-10» мають головку самонаведення
На озброєнні «Стріли-10» — ракети калібру 120 мм, зокрема модифікації М333 та більш сучасні М337М. За словами «Магелана», якщо ціль виявлено, влучання практично стовідсоткове.
-
- Фото Віталія Павленка / АрміяInform
-
- Фото Віталія Павленка / АрміяInform
«Ракета оснащена головкою самонаведення, вона йде на тепло. Тому нею можна якісно знищувати „Орлани“, які мають двигуни внутрішнього згоряння. Із „Залами“ важче, з ними треба трошки погратися», — пояснює командир ЗРК.
Загалом збиття, наприклад, «Орланів» — це доволі складний процес. Багато залежить від акустичного виявлення цілі, яка перебуває на великій висоті.
«Орлан» важкувато збити, тому що він на висоті до 5 кілометрів. Виявляємо його за звуком, тоді дається команда: виїжджаємо, шукаємо, знаходимо, здійснюємо пуск. Так і збиваємо. У нас є хлопці, які збивали і «Орлани, і «Зали», — говорить Володимир.
Після пуску ракети екіпажу необхідно діяти максимально швидко, щоб уникнути удару у відповідь, адже шлейф від ракети демаскує їхню позицію. Вже траплялися випадки, коли ворог завдавав ударів з РСЗВ «Град» в цю точку, звідки здійснили постріл.
За три роки великої війни зенітники знищили понад 40 повітряних цілей рф
ЗРК «Стріла-10» — гусенична машина зі швидкістю до 60 км/год. Доволі прохідна по важкодоступних ділянках місцевості. До складу екіпажу входять командир, водій-механік та оператор, а нещодавно до них долучився стрілець, який працює на кулеметі, а також спостерігає за небом та веде відеофіксацію бойової роботи.
«Наша установка обертається на 360 градусів, що дає нам можливість швидко реагувати на зміну положення цілі. Оператор використовує спеціальну мітку у візирі для точного наведення та захоплення цілі перед пуском ракети. Російські БПЛА дуже хитро працюють, то з’являються на мить із-за хмар, то зникають. Але якщо ракета не може захопити ціль, наприклад, у хмарах, вона підривається поруч, у радіусі чотирьох метрів, уражаючи її уламками», — додає «Магелан».
За час широкомасштабної війни підрозділ зенітників знищив понад 40 ворожих повітряних цілей. Попри свій поважний вік — 53 роки — машина й далі продовжує ефективно виконувати бойові завдання. Що цікаво, «Стріла-10» розроблялася в срср для боротьби з літаками та вертольотами, а не з безпілотниками.
Для захисту від FPV-дронів противника екіпаж самостійно обладнав машину саморобними антидроновими «мангалами», плюс на установці встановлено засіб РЕБ
«Моя мотивація — це пам’ять про полеглих побратимів»
Наш наступний співрозмовник — військовослужбовець з позивним «Старий», який служить в ЗСУ з 2016 року, а на ЗРК «Стріла-10» — з початку широкомасштабного вторгнення. Він родом з Київщини, із села Немішаєве.
Мотивацію нищити ворога чоловік черпає у спогадах про загиблих товаришів по службі.
«У мене багато знайомих вже немає, з якими служив. Механіки, водії, стрільці, багатьох хлопців вже немає. Кляті росіяни вбили їх, тому я тут, щоб помститися за них», — розповідає «Старий».
Захисник пригадує, що на початку вторгнення рашистів машина працювала на передовій під постійними обстрілами. Хлопці намагались збивати російські гелікоптери, які залітали на територію України. Спочатку це була Київщина, пізніше бої на Харківщині, Донеччині та біля Лисичанського НПЗ на Луганщині.
За словами «Старого», один з найнебезпечніших епізодів стався, коли їхній ЗРК атакував ворожий «Ланцет».
«Ми тільки-но приїхали на позицію, як отримали повідомлення про роботу ворожого дрона в нашому районі. Ми його виявили — це була „Зала“, яка летіла дуже високо. Особливість нашої установки в тому, що кут підйому становить лише 85 градусів, а дрон летів прямо над нами, тобто у сліпій зоні.
Раптом ми почули характерне жужання, і дрон зайшов ззаду, влучивши в ліву частину установки. Одна ракета здетонувала, друга зачепилася за кріплення. Ми швидко загасили вогонь і скинули її. Одразу після цього почався обстріл з „Градів“, снаряди падали зовсім неподалік, за 300-400 метрів. Ми миттєво заскочили в машину і ходу», — згадує «Старий».
