У Харкові викрито злочинну групу з 13 осіб, до якої входили посадовці медико-соціальних експертних комісій та їхні спільники. Суд визнав…
Галузевий державний архів Міноборони містить майже мільйон — 996 тисяч — одиниць зберігання документів.
На різних носіях в установі доступні свідчення з історії українського війська часів Української революції та боротьби за державність у 1917‒1921 роках. Найбільший комплекс становлять документи з історії військового відомства та Збройних Сил періоду незалежної України.
Зараз в архіві триває робота над створенням сайту, який міститиме не лише інформацію про архівні фонди, але й цифрові копії документів, які можна оприлюднити на широкий загал. Про фонди архіву АрміяInform розповів його директор Василь Турчик.
— Розкажіть, будь ласка, про архів Міністерства оборони. Яким є його завдання, з якою метою створюється сайт архіву?
— Галузевий державний архів Міністерства оборони України призначений для того, щоб забезпечити зберігання архівних документів, які створюються в процесі діяльності Міністерства оборони України, Збройних Сил України та інших складових Сил оборони. Тобто наше перше завдання — це зберегти документи.
Однак, якщо просто зберігати документи, то це буде просто сховище, звичайний склад макулатури. Ми ж маємо презентувати документи з наших фондів широкому загалу, щоб усі зацікавлені — насамперед науковці та люди, які цікавляться історією — знали, який склад документів є і де можна що у нас знайти. Із цією метою ми розробляємо сайт, щоб кожна зацікавлена людина могла побачити, які саме документи в нас є.
Також сайт робиться для того, щоб відвідувачі могли, не виходячи з дому, онлайн почитати документи. Це вже на майбутнє, коли частину документів ми оцифруємо, і те, що можна опублікувати у вільному доступі, будемо виставляти на сайті. У такий спосіб на сайті можна буде переглянути не тільки склад документів, але і самі документи — точніше, їхні цифрові копії.
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
— Які установи й організації, крім Міністерства оборони України, є фондоутворювачами архіву?
— Фондоутворювачами є всі, хто має стосунок до Збройних Сил України та Міністерства оборони України. Це, власне, саме Міністерство оборони, структурні підрозділи Міністерства оборони, це Генеральний штаб, види Збройних Сил, військові частини. Також це установи як Збройних Сил, так і сфери управління Міністерства оборони, зокрема і держпідприємств.
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
— Документообіг дедалі більше цифровізується. Зокрема, це відбувається й у Збройних Силах. Чи зберігає архів Міноборони електронні документи?
— Нині розробляється програма та технічні завдання для того, щоб можна було приймати електронні документи, які до нас надходять. Хочу звернути увагу, що приймання електронних документів не передбачає відмови від паперових документів. Тож, коли дехто каже, що в архіві достатньо поставити один великий сервер для збереження документів, то це помилка, цього насправді недостатньо.
Електронні документи обов’язково здаються в архів також у паперовій формі, бо згідно з нормами законодавства всі документи постійного або тривалого терміну зберігання повинні роздруковуватися і зберігатися на папері. Для цього необхідні приміщення з відповідними умовами для зберігання паперових документів.
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
— В архіву Міністерства оборони є певна специфіка з огляду на чутливість інформації в документах, що тут зберігаються. Слід дотримуватися балансу між тим, що можна оприлюднювати, і тим, що має бути збережене, але повинно лишатися недоступним широкому загалу. Як це вдається?
— Багато документів, які зберігаються в архіві, справді мають гриф обмеження доступу. Це документи для службового користування, це грифи таємності — «Таємно» або «Цілком таємно». Звісно, на сьогоднішній день ми не можемо надати до них доступ чи опублікувати. Відповідно до законодавства керівництво архіву не може забезпечити доступ до цих документів своїми рішеннями — для цього потрібна згода тих організацій, які здали ці документи.
Тобто, якщо це документи для службового користування, то організації-фондоутворювачі повинні при здачі документів надавати лист, в якому описують, яким є порядок користування документами, допускати, не допускати, до яких допускати і так далі. Що ж стосується таємних документів, то припис на виконання завдання і допуск до документів видається тією організацією, яка їх здала.
Крім таємних документів і документів для службового користування, є також документи щодо особового складу, інформацію з яких можна надавати через 75 років. Якщо ж термін 75 років не сплив, тоді доступ до таких документів надається лише за згодою особи або її близьких родичів. Тому частину документів, які стосуються особового складу, ми теж не можемо надавати у відкритий доступ.
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
— Чутливі дані, які можуть становити державну таємницю, часом можна отримати навіть із документів з відкритим доступом. Як із цим бути?
— Досвід показує, що інколи під час формування документів виконавці насправді приділяли недостатньо уваги критичному аналізові інформації та не перевіряли її на предмет наявності даних, що можуть становити державну таємницю. Тому дійсно може трапитися ситуація, коли документ формально не є таємним, але може містити інформацію, що становить службову або державну таємницю.
З огляду на це ми не можемо оприлюднювати документи без додаткової експертизи, сканувати і видавати їх на широкий загал, розміщуючи на сайті у відкритому доступі. Саме тому в нормативних документах Міністерства оборони зазначено, що перед тим, як виставити якісь цифрові копії документів у відкритий доступ на сайт, їх повинна перевірити спеціальна комісія з питань державної таємниці.
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
— Яким є механізм зняття з документів грифу секретності?
— Коли військова частина здає документи в архів, вона зобов’язана переглянути грифи обмеження доступу — їх можна або понизити, або навіть скасувати. Але якщо грифи не скасовані, то термін перегляду обмежень на документах з грифом «Таємно» та «Для службового користування» становить 5 років.
При цьому перегляд обмежень здійснює не архів, а та організація, яка здала документи. Архів лише інформує про настання терміну перегляду грифів на документах, після чого представники фондоутворювача мають прибути і скласти відповідний протокол.
Однак на сьогоднішній день усі, кому ми надсилаємо відповідні повідомлення, відповідають, що ці питання не на часі — триває війна, і в усіх є важливіші завдання, ніж їздити до архіву та переглядати грифи секретності. Тому в нас є документи, яким гриф секретності надано ще у 2000 році, і з цього часу він ще не переглядався.
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
— Чи є змога працювати з документами Галузевого архіву Міністерства оборони України в науковців?
— Звісно, у нас активно працювали та працюють дослідники історії. На основі документів, що зберігаються в нашому архіві, готують дисертації, наукові монографії та статті. Наприклад, зокрема також і на матеріалах архіву Міноборони Михайло Бойчак написав велику багатотомну історію Київського військового госпіталя.
Ще одна велика книга, в якій використано документи нашого архіву, це дослідження Миколи Сайчука про оперативно-стратегічні плани НАТО та Організації Варшавського договору щодо можливого ядерного конфлікту на півдні Європи. На підставі наших документів писав свою історію також 16 понтонно-мостовий полк.
Загалом, якщо брати відвідування читального залу, то до широкомасштабного вторгнення з 10 відвідувачів 7‒8 були саме науковцями, а ще 2‒3 людини звертались до архіву для вирішення якихось службових питань. Наприклад, Державне бюро розслідувань, прокуратура, якісь слідчі органи шукали потрібну їм інформацію. Тепер ситуація змінилась — і з 10 відвідувачів науковцями є лише двоє.
Хотілося б, щоб було більше відвідувачів саме науковців, але для цього потрібно поінформувати зацікавлених з допомогою нашого сайту, що у нас є, щоб люди бачили, знали, що у нас є.
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
— Яким часом датуються найдавніші документи, що зберігаються в архіві? Документів яких періодів найбільше?
— Найдавніші документи датуються початком ХІХ століття. Є документи: з історії армії російської імперії, окремі документи часів Першої світової війни, деякі свідчення доби Української революції 1917‒1921 років та документи 1922-1923 років. А от від 1924 року і до початку Другої світової війни документів практично немає. Період Другої світової війни висвітлений в документах обмежено.
Наступний великий масив архівних документів датується періодом початку 1950-х років до 1991 року. Це документи Міністерства оборони колишнього СРСР . Є цікаві документи з військових частин, які брали участь у військових конфліктах, де збройні сили колишнього СРСР були задіяні в Кореї, Угорщині, Афганістані, на Кубі, у країнах Африки.
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
Серед документів другої половини ХХ століття чимало цікавих, з ними працювали, зокрема, й іноземні користувачі , які досліджували історію збройних конфліктів, в яких брали участь їхні країни. Наприклад, з матеріалами архіву працювали американці, які за нашими документами шукали дані про своїх військових льотчиків, загиблих у Кореї.
Проте найбільший комплекс документів становлять зібрання доби незалежної України. Сподіваємося, що майбутній сайт Галузевого державного архіву Міністерства оборони України стане в пригоді для широкого кола користувачів.
