Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 23 серпня 2024…
48 окремий стрілецький батальйон 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців вісім місяців виконував бойові завдання біля Вугледара, перебуваючи фактично між двома російськими бригадами.
Про це в інтерв’ю АрміяInform розповів командир батальйону Сергій на позивний «Хорс».
«Це було дуже важко. Ми билися з переважаючими силами противника. Але ворог зазнав великих втрат. Щоб не збрехати, поки ми там стояли, помінялися три російські бригади. Тільки втрачала одна бригада боєздатність, зазнавала шалених втрат у живій силі та техніці, відразу заходила свіжа, з новими силами», — розповів комбат.
За його словами, росіяни кинули в район Вугледара навіть танковий полк.
«Вони завели туди свій резерв — танковий полк. Техніка була не пофарбована, без мангалів. Танки взагалі були без гармат. Це нонсенс, але ворог просто використовував ці машини для доставки особового складу», — згадує він.
За словами командира батальйону, росіяни просто залітали в лісопосадку і кидали ці «недотанки».
«Ми взяли якось у полон їхнього механіка-водія, їм навіть солярки не давали більше, палива вистачало лише, щоб дістатися цих посадок. Далі одразу їхня піхота розосереджувалась і хотіла максимально близько до нас підтягнутися. Здебільшого атакували ворожу техніку ще на підходах», — додав офіцер.
Командир батальйону також розповів, що на Вугледарському напрямку кадировські спецпризначенці штурмували позиції російської піхоти. За феєричним видовищем спочатку спостерігали наші захисники, а потім долучились до знищення ворога.
