Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
У довгому ланцюжку воєн між московією та Великим князівством Литовським було дуже багато міждержавних домовленостей, що називалися гучним словосполученням «вічний мир».
Але про «вічний» мир після їхнього підписання, або як зараз модно говорити «стійкий», не було й мови.
Відносини між обома державами залишалися вкрай напруженими. Тривали постійні прикордонні сутички та взаємні грабежі. Окремі представники знаті однієї країни переходили в підданство іншої, як наслідок повсякчас відбувалися резонансні процеси щодо конфіскації власності колабораціоністів і сепаратистів.
Дуже показовою стала мирна угода, підписана 8 жовтня 1508 року, що мала назавжди завершити московсько-литовські війни за так званий «київський спадок».
Наприкінці XV століття в москві формується доктрина «третього Риму» й тамтешні князі починають активно «збирати землі», що раніше входили до Київської Русі. Допомагали їм кримці, адже московія тоді була васалом Кримського Ханства.
Уже за результатами першої війни за володіння київським спадком король польський і Великий князь литовський Олександр, сподіваючись на «вічний» мир, визнав за московським правителем титул «Государя всієї Русі». Велике князівство Литовське втратило близько третини всієї своєї території і було серйозно послаблене, проте Київ вистояв і не потрапив до складу московської держави.
Попри мирну угоду, протистояння тривало. Перелом у ньому відбувся, зрештою, на полі бою. 6 серпня 1506 року біля Клецька, що в нинішній Білорусі, армія Великого князівства Литовського розбила кримських татар. Кримське Ханство капітулювало й зобов’язалося воювати проти московії.
Далі був наступ литвинів на князів Глинських, які контролювали третину держави та агітували за приєднання до москви; а також численні набіги кримських татар на землі московії.
Загнаний у кут князь Васілій III підписав у москві «вічний мир» із Великим князівством Литовським. Згідно з його умовами москва повертала Литві шість волостей, що були в неї відібрані, втрачаючи вихід до Дніпра. Також повинна була відпустити полонених, захоплених у цій та попередній війнах. Литва ж погодилась на виїзд до московії сепаратистів Глинських, їхніх родичів та прихильників в обмін на конфіскацію їхніх земель.
Але Васілій III не збирався виконувати підписану ним угоду, московське князівство використало припинення бойових дій для підготовки до нової війни.
Вже в листопаді 1512 році москалі величезними силами знову рушили на Литву. Вони мріяли повністю поглинути сусідню державу. Але «бліцкригу» в них не вийшло. Щобільше, в ніч на 8 вересня 1514-го нападники зазнали нищівної поразки в битві під Оршею від великого гетьмана литовського, князя Костянтина Острозького і незабаром остаточно програли багаторічну серію воєн.
Невиконання мирних домовленостей неминуче призводить до нової, нерідко більш жорстокої війни. І, як показує історія, за бажання продовжувати війну можна отримати потужне покарання. москва вже неодноразово відчувала це на собі, але щоразу ігнорує досвід минулого.
