Так минулого тижня Президент України Володимир Зеленський пояснив призначення генерал-майора Євгенія Хмари тимчасовим виконувачем обов’язків міністра оборони. Євгеній Хмара —…
24 лютого 2022 року 21-річний Максим захищав диплом, а вже за кілька тижнів став бійцем Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». У свої 18 хлопець, щойно закінчивши школу, опинився на передовій, де війна стала його «університетом».
Історію бійця оприлюднили на сторінці 100 окремої механізованої бригади.
«У „Правий сектор“ мене покликав товариш, сказав, що є місце. Я залюбки погодився», — згадує Максим. Та військовий досвід почався не одразу: «На військових навчаннях мені сказали, що я ще зовсім юний, і відправили додому».
Але трагедія змінила його життя. Загибель найкращого друга на Запорізькому напрямку стала поштовхом для підписання контракту із ЗСУ. «Аби помститися за смерть товариша», — пояснює Максим.
На БЗВП хлопець, який приїхав з ноутбуком, отримав позивний «Хакер». Згодом він став оператором БПЛА батареї управління та артилерійської розвідки 100 окремої механізованої бригади — «очима артилерії».
«Основними якостями фахівця даного спрямування є уважність, цілеспрямованість та посидючість», — розповідає «Хакер», адже йому доводиться проводити перед екраном до 12 годин на добу.
Але війна — це не лише монітори та дрони. На Торецькому напрямку Максим брав участь в евакуації побратима під час танкової дуелі. «На щастя, наші танкісти виявилися вправнішими за ворогів, і пораненого побратима нам вдалося вивести з поля бою», — згадує він.
Максим планує продовжити службу. «Я потрапив на війну у 18 років і у своєму житті майже нічого, окрім війни, не бачив», — каже він.
«Зараз у мене мета одна — захистити свою країну. А ось після Перемоги хочу створити сім’ю — дуже сподіваюся, що моя мрія здійсниться», — ділиться «Хакер».
Як повідомляла АрміяInform, у перші дні повномасштабного вторгнення росії в Україну сотні офіцерів та волонтерів взяли на себе відповідальність, яка вимагала не просто мужності, а самовідданості та рішучості. Серед них — майор Артур Жуль із Полтавського обласного ТЦК та СП, який виконав надважливу місію: доставив зброю для оборони регіону в момент, коли кожна година могла коштувати безпеки сотень тисяч людей.
