Чоловік систематично поширював інформацію з обмеженим доступом, перешкоджаючи комплектуванню Сил оборони України та сприяючи, таким чином, загарбницько-окупаційній армії російської федерації. Про це стало…
Хто такі «провідники» на передовій? Фронтова «Нова пошта», яка її роль та можливості? Як підтримують піхоту в умовах постійного бойового зіткнення з противником?
Кореспонденти АрміяInform побували на одному з ротних опорних пунктів 157 окремої механізованої бригади ЗСУ.
…Сонячний день, їдемо в напрямку лінії зіткнення. Чим ближче до фронту, тим гучніше чуємо вибухи від прильотів ворожої артилерії. Асфальт у перемішку з ґрунтовкою, ями, куди без них. Зв’язку вже немає.
«Тримайтеся сильніше! Цю ділянку дороги треба проїхати чим швидше. Розвідувальні БПЛА противника в небі, „пропалюють“ обстановку», — говорить офіцер бригади, який супроводжував нас на ротний опорний пункт.
Ми не проїхали, а буквально «пролетіли» машиною у зруйнований населений пункт, яких на Донеччині ворог знищив дуже багато. Автівку в укриття, а самі до піхотинців.
«Зараз ми вас познайомимо з нашим перевізником, він працює так само досконало, як герой культового фільму „Перевізник“ Джейсон Стейтем», — заходимо в укриття.
Знайомимось: «провідник» однієї з механізованих рот Тарас з позивним «Тарік». Хлопець з Івано-Франківщини. Призвався добровольцем. Розповідає: на початку широкомасштабного вторгнення рф сам прийшов до ТЦК, але його відправили додому. Сказали, військового досвіду немає, в армії не служив. Але він був наполегливим. Ходив туди у 2022-му, у 2023-му, і лише торік його нарешті призвали. При цьому хлопець сам підійшов до групи військовослужбовців ТЦК, які розносили повістки, та попросив їх дати направлення на ВЛК.
Хто такі «провідники» на фронті
«Це люди, які довозять хлопців на бойові позиції, везуть зброю, гранатомети з пострілами, ПТРК, міни, БК, провізію, дрони, розвозять різні посилки з речами, медикаменти. Плюс евакуація поранених — це найскладніше завдання. Тобто «провідники» повністю забезпечують життєздатність наших піхотних підрозділів, які зараз виконують бойові завдання на передовій.
Працюємо в режимі роботи «Нової пошти», як кур’єри. У будь-який час доби, зранку, вдень чи вночі, в дощ чи бурю, якщо є потреба, я беру «заказ» і негайно вирушаю на передній край.
Не вистачає БК чи дронів. Не проблема, вантажимо на машину і їдемо. Водночас веземо якісь смаколики: хлопці полюбляють тістечка, сухі борщі чи супи, згущенку. Сигарети само собою. Словом, довозимо, все, що піхотинці в окопах попросять. Скидуємо все в мішок і, як Санта-Клауси, розвозимо подарунки.
У середньому на добу може бути 5‒6 виїздів. Найбільше виїжджали до 10 разів. Зазвичай за один виїзд потрібно доставити вантажі до кількох різних точок на місцевості. Перед кожним виїздом вивчаємо карту переміщення, в дорозі командири по рації допомагають. Наш безпілотник супроводжує в небі.
Якщо великі обстріли, використовуємо БТР М113
На чому їздимо на передову? Зазвичай це звичайний пікап — Mitsubishi L200. Швидка машина, прохідна та маневрена. На автівці встановлений купольний засіб РЕБ для протидії ворожим FPV-дронам. Його радіус дії до 200 метрів. Але це як гра в рулетку, ніколи не знаєш, коли може прилетіти та вдарити по тобі.
Хтось мусить це робити, і ми робимо. Слава Богу, вдається проскакувати. Швидко залітаємо до наших позицій, доставляємо те, що необхідне, і так само швидко покидаємо «передок». Скажу так: адреналінова робота і дуже небезпечна. Робота під постійним тиском плюс страх.
Якщо на лінії фронту дуже важка ситуація, обстріли з важкого озброєння, тоді використовуємо американський гусеничний бронетранспортер М113.
Американську техніку хлопці люблять через її надійність, захист, функціональність та простоту в управлінні. На ній можна навчитись їздити за декілька годин. Витримує осколки від 82 мм мін. Звісно, пряме попадання, наприклад, 125 мм танкового снаряда, не переживе. Є антидронові мангали, тож «ефпівішок» не боїться.
Плюс на М113 стоїть великокаліберний кулемет Browning M2, яким можна ефективно прикрити вогнем піхоту. Там, де дуже важко проїхати, на передову виїжджає гусеничний БТР, а на нормальній дорозі легше пікапом. Він менш помітний та ним легше маневрувати.
Під час евакуації поранених стараємося вкластися в 30 секунд
Команда на виїзд для «провідників» може надійти будь-коли. Буквально кілька годин тому ми виїжджали на Mitsubishi за пораненим. Осколковий скид з ворожого дрона. Не можна було гаяти ні хвилини.
У нашого піхотинця була поранена нога, йому хлопці поставили турнікет, дали знеболювальні препарати. Машина заїхала прямо на позиції, під ранок, якраз почало світати. Поклали пораненого на заднє сидіння — і вперед до стабілізаційного пункту.
Якщо дуже тяжкий «300-й», тоді бойові медики бригади чекають нас на визначеній точці неподалік передової. Там вже надається меддопомога. Основне — це швидко вивезти поранених з лінії вогню. Під час евакуації стараємося вкластися в 30 секунд.
Днями забирали наших воїнів-саперів. Тоді по нас завдавали ударів міномети ворога. Благо, що били не прицільно. І за рахунок того, що машина дуже швидка і більш-менш була рівна дорога, вдалось вийти неушкодженими з лінії вогню.
«Провідники» разом з піхотинцями відбивають штурми рашистів
«Провідники» зобов’язані чудово розбиратись у топографії, знати місцевість, вміти орієнтуватись, володіти інформацією про обстановку фронту на ввіреній ділянці фронту, а також мати хорошу фізичну підготовку.
У разі вогневого контакту з противником вступити в бій та дати йому відсіч. На передовій все що завгодно може трапитись. Наприклад, малі піхотні групи рашистів, які штурмують наші позиції. Тоді залітаємо в укриття, у бліндажі та відбиваємо наступ противника, допомагаємо нашим хлопцям. Відбили росіян і далі працюємо за своїм планом.
Подекуди доводиться працювати й психологом на передовій
Найважче перевозити під обстрілами піхотинців, які вперше їдуть на бойові завдання. Вони панікують, кричать, доводиться працювати і психологом в таких випадках. Як заспокоюю? Кажу: від того, що ви будете кричати й впадати в «ступор» війна не закінчиться. Треба адаптуватись, зберігати спокій, наскільки це можливо в такій ситуації. Показую спеціальні вправи для підвищення стресостійкості. Словами пояснюю, подекуди й сам гримну на них. Знаєте, мат, ще ніхто не скасував.
Якось везли хлопцям посилки, а дорогою пікап потрапив на дротяну путанку. Вона була іржава, у траві чітко не було видно, що там. Намотало на кардан й заблокували передні колеса. Все, приїхали. До позицій наших понад сотні метрів дистанції. Майже вечір.
Мали кусачки та й взялися рятувати машину з «дротяного полону». Ворог почав крити мінами, добре, що над нами не було ніяких БПЛА, тож корегування з повітря не було. Але міни щоразу ближче і ближче лягали. Запросили по рації евакуацію машину, а самі до хлопців в укриття. Зрештою вночі евакуатор приїхав та витягнув пікап з передової.
… «Тарік», звичайно, на вигляд не такий крутий, як мускулястий Джейсон Стейтем у фільмі. Але Тарас справжній українець, волелюбний, сильний духом хлопець, зі «стержнем». Це відразу відчувається. Наш справжній український герой! Скоро до нього приєднається його напарник — «провідник» «Случ». Він наразі на лікуванні.
Запитуємо в Тараса, який рекорд з доставки БК на передову:
«Якось ми завантажили в пікап Mitsubishi L200 5 ПТРК, та не буду казати скільки ракет до них, бо просто не повірять. Плюс на борту хлопці з протитанкових розрахунків, у спорядженні та зброєю, БК, міни, продовольство, вода. Як завжди, ідеальне розвантаження на передовій — 30 секунд. Швидко розвантажили й втекли, бо росіяни можуть спалити, — додає «Тарік».
