Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Сергій, 40-річний військовослужбовець 128 окремої гірсько-штурмової бригади, став на захист України на самому початку повномасштабної війни. До 24 лютого 2022 року він працював аналітиком на американському заводі з виробництва електроніки «Джейбіл» біля Ужгорода. Але в день початку вторгнення, отримавши повістку, Сергій зробив вибір — стати на захист своєї країни.
Історію бійця оприлюднили на сторінці бригади.
Вже за кілька годин після зарахування до складу бригади він вирушив на Запоріжжя. Спочатку Сергій служив оператором переносного зенітно-ракетного комплексу (ПЗРК) у гірсько-штурмовому батальйоні, а згодом став мінометником. Перші бої, зокрема штурми на Херсонщині, стали для нього найбільш пам’ятними.
«Ми підтримували нашу піхоту, працювали з перекатами. Відстрілялися з однієї позиції, закинули міномет в причіп і змінили точку», — згадує Сергій. На день вони міняли позиції по шість разів, часто під ворожими обстрілами, зокрема, від «Градів» та 152-мм артилерії. Це була постійна боротьба за позицію, а після кожного штурму — новий етап: «Наші захоплюють позицію, а ми знову включаємося, ведемо загороджувальний вогонь».
Під час одного з таких штурмів, Сергій отримав першу контузію. Бійці були змушені відступити після того, як над їхньою позицією пролетів ворожий дрон і розпочалися артилерійські обстріли. «Вибухова хвиля прийшла прямо по мені, мене відкинуло. Я відчув, як хруснув хребет, але зрозумів, що треба тікати», — розповідає він про важку ситуацію.
Згодом, в одному з наступних боїв на Бахмутському напрямку, Сергій втратив командира мінометної батареї Володимира Лободюка (позивний «Дикий»), який був удостоєний звання Героя України посмертно. «Дикий був найкращим командиром, завжди на передовій, допомагав коригувати вогонь, навіть коли ситуація ставала надзвичайно напруженою», — згадує Сергій.
У 2023 році Сергій підписав трирічний контракт із 128 ОГШБр. Після багатьох років служби, він вирішив залишитися з тим підрозділом, який добре знає і довіряє. «Ми працюємо як злагоджений механізм. Я довіряю своїм людям, і для мене важливо залишитися в команді, на яку я можу покластися», — підкреслює він.
Після завершення війни Сергій планує повернутися на Закарпаття, де продовжить роботу на заводі електроніки та займеться виноробством, яке стало його хобі. «Маю невеличку ділянку, на якій вирощую 35 сортів винограду. Сподіваюся, після війни зможу робити якісні червоні сухі вина», — ділиться він планами на майбутнє.
Як повідомляла АрміяInform, командир екіпажу зенітних FPV-дронів Олександр розповів, що використання зенітних FPV-дронів потроху набирає обертів у підрозділах Повітряних Сил.
