Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
Ще два-три роки тому в перспективи застосування бойових «пташок на проволоці» — БПЛА, що управляються через оптичне волокно, мало хто вірив. Утім, перебіг бойових дій протягом минулого року, коли «дротові» дрони довели свою ефективність, вплинув і на розвиток цього напрямку оборонної індустрії.
Про проблеми та переваги, а також перспективи розвитку подібних безпілотних систем кореспондент АрміяInform поговорив з представником одного з підприємств у даному сегменті на вітчизняному зброярському ринку — співзасновником фірми ТОВ NaDroti Олегом Федоренком.
— На виставці зразків військової техніки, де ваше підприємство презентувало і свої спецвироби, представили кілька розробок безпілотників, які керуються і передають сигнал через оптоволокно. Якщо є такі пропозиції, це означає, що від наших військових є і запит. А наскільки швидко і продуктивно розвивається цей напрям оборонної індустрії в Україні?
— Розвиток є і він суттєвий. Але поки що треба визнати: якщо загалом у напрямі конструювання і виробництва дронів вітчизняні майстри досягли значних успіхів, що відмічають не лише західні фахівці, але й, як на мене, це може бути головним визнанням — наші вороги, то саме у напрямку керованих БПЛА через оптоволокно, ми ще поступаємося росіянам. На мою думку, ми відстаємо від них десь на пів року.
— І в чому тут причини?
— Безумовно — не в конструкторських задумах і ідеях. Проблемним є питання забезпечення комплектуючими. Адже ті самі оптичні дроти та чимало необхідних деталей для цих апаратів, вони поки що в нашій країні не виготовляються. Як саме волокно, так і сировина для нього — виключно імпортні.
Провідним постачальником фіброоптики є Китай. Періодично на нашому ринку з’являється аналогічна продукція від фірм наших партнерів — західних країн. В Україні її, на жаль, поки що ніхто не виробляє. Але ми сподіваємося, що такий стан справ — тимчасовий.
У напрямі перспективного розвитку — як наше підприємство, так і колеги-конкуренти — ми рухаємося шляхом розвитку електронних схем. І тут уже є певні здобутки.
— А загалом, чому раніше наші підприємці із сектору оборонних технологій не приділяли уваги «дротовим» безпілотникам?
— Через цілу низку причин. Вони були як технологічними, так і суто практичними. У прямому розумінні «прив’язка» дронів до волокна створює суттєві обмеження.
Почнімо з фінансових. Волокно коштує грошей. А значить це спричиняє додаткові витрати на створення подібних виробів і їхню кінцеву ціну.
По-друге, до конструкції безпілотника додається котушка з дротом. Вона важить один-два кілограми. Відповідно це додаткова маса, що позначається на зменшенні корисного навантаження, тобто — бойової частини.
Далі, саме оптоволокно, воно доволі крихке. І це також суттєві обмеження щодо експлуатації, особливо в бойових умовах. Якщо дрон летить, то для управління ним дріт має бути недоторканим. Якщо ж на волокно, яке розмотується за БПЛА, буде брутальний фізичний вплив, скажімо, воно ляже на землю, і на оптичний дріт наїде машина або просто хтось наступить ногою, зв’язок буде втрачений — і місія зірветься.
— То, відповідно, виникає запитання: а чому ж тоді як фірми-розробники, так і потенційні споживачі вашої продукції звернули увагу на ці вироби, що мають стільки застережень у своєму функціоналі?
— А відповідь дуже проста: надшвидкий розвиток систем радіоелектронної боротьби. Ну хто б міг подумати ще кілька років тому, що засоби РЕБ можуть заглушити одночасно переважну кількість частот, і звичайні FPV-дрони виявляться малоефективними?
Саме тому «дротяні» безпілотники набувають такої популярності. Адже засоби РЕБ, які на них не впливають, продовжують активно розвиватися як з нашої сторони, так і у ворога.
— Можливо трохи дилетантське запитання. Нині чимало підрозділів Сил оборони приділяють підвищену увагу підготовці так званих дроноводів. Звісно, що мова йде про бійців, що управляють безпілотниками, які керуються через радіоканали. А наскільки складно управляти БПЛА на оптоволокні?
— Звичайно, що тут є свої особливості. Саме особливості, а не відмінності. З нашої практики оператору, який обізнаний в управлінні такими апаратами, достатньо 3-5 разів злітати — й він розбереться у всіх тонкощах керування такими «пташками».
Якщо ж деталізувати відмінності в управлінні бездротовими дронами й тими, що отримують сигнал через оптоволокно, то я б тут назвав необхідність врахування метеоумов. Наприклад, попутний вітер.
Якщо такий вітерець стає досить сильним, то волокно просто може накинутися на пропелер — і дрон падає. Потрібно стартувати трішки плавніше, не можна різко скидати висоту.
Так, є деякі обмеження, але є і переваги. Наприклад, нема радіогоризонту, можна летіти в будь-які ангари, залітати у бліндажі, чого не можна зробити на дронах з радіокеруванням.
— А якими ви бачите перспективи розвитку даного сегмента БПЛА?
— За розвиток напрямку виготовлення самого оптоволокна я не скажу. Сподіваюсь, що його виробники також серйозно розмірковують про його зміцнення та покращення кондицій.
Нині переважна більшість профільних безпілотників здатні виконувати свої місії максимум на відставні у 10 кілометрів. Наше підприємство вже почало тестування дронів, що зможуть ефективно пролетіти вдвічі більшу відстань.
Згодом, думаю, замахнемось і на своєрідні марафонські дистанції — у пів сотні кілометрів. Але знову-таки: все буде залежати від міцності оптоволокна та габаритів безпілотників.
Якщо ж говорити дещо загальніше, то я бачу перспективу більш активного використання оптоволокна в наземних роботизованих комплексах, відповідних надводних та підводних комплексах, що застосовуються в силових структурах.
Ті самі безпілотні літальні системи можуть стати своєрідними кабелеукладальниками. А саме — протягувати оптоволоконні лінії зв’язку між різними підрозділами на бойових позиціях.
— Ну і про гроші, як же ж без них. Скільки коштують нині складові для дронів, що керуються через оптичне волокно?
— Зараз котушка із дротом завдовжки в 10 кілометрів коштує приблизно 300 доларів. Для керування апаратом потрібна наземна станція, і вона є багаторазового вжитку. Тому не потребує постійної заміни. Вона необхідна для дешифрування сигналу від оптоволокна на операторський пульт. Її ціна становить 120 доларів.
— Ваше підприємство є виробником безпілотних систем з керуванням через оптоволокно. Для нашого війська ця техніка відносно нова. Але вона вже надходить у війська. Зокрема, і з ваших цехів. Тому запитання таке: наскільки складно і як довго тривав процес якісного визнання вашої продукції і проведення її кодифікації Міністерством оборони?
— Якихось бюрократичних перепон, якщо маєш гідну продукцію, — не відчуваєш. Нам було не надто складно. Від представлення наших дронів відповідним експертам оборонного відомства до укладання профільної угоди з Міноборони минуло менш ніж два місяці.
— І скільки подібних «залізних пташок» ви здатні випускати?
— Плануємо протягом березня виготовити півтори тисячі комплектів з можливістю виконання бойових завдань на відстані в десять кілометрів.
Польові випробування БПЛА на оптоволокні виробництва ТОВ NaDroti. Відео: NaDroti
