Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Командир другої мінометної батареї 23 окремого батальйону спеціального призначення при Президентській бригаді імені Богдана Хмельницького капітан Тимур. 28 років, з Києва, з перших днів широкомасштабного вторгнення добровільно став на захист України.
Юрист, закінчив Національну академію внутрішніх справ України і Київський університет інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія». Займався бізнесом, деякий час працював у підрозділі швидкого реагування Служби судової охорони.
Під його керівництвом мінометні розрахунки батареї завдають ворогу великих втрат під Покровськом, не дають йому просунутись до адмінкордонів Дніпропетровської області. Ця ділянка фронту зараз одна з найгарячіших. Окупанти наступають піхотою за підтримки дронів, артилерії та танків.
Про бойову роботу мінометного підрозділу на Покровському напрямку, бої з «вагнерівцями» в Бахмуті, важливість координації з сусідніми підрозділами в бою, як ворог використовує дрони на оптоволокні та що таке «мінометний вогневий мішок» для російських штурмовиків — в матеріалі АрміяInform.
Воювали в Бахмуті, тепер під Покровськом
«З початку формування батальйону на посаді командира мінометної батареї. Воювали в Кліщіївці, Курдюмівці та Озарянівці, потім в самому Бахмуті, в Іванівському, на цих напрямках билися з ПВК «Вагнер», далі нас перекинули під Сіверськ — Роздолівку. Зараз ми вже в районі Покровська знищуємо ворога. Спочатку завдавали ураження рашистам поблизу населеного пункту Вовкове, а зараз вибиваємо кацапів в районі Котлиного. Тож бойового досвіду вистачає, — розповідає Тимур.
На озброєнні батареї стоять міномети 82-мм калібру. Це доволі ефективний засіб ураження противника. Невелика маса і можливість розбирання міномета на основні частини, дозволяють перевозити його будь-яким видом транспорту, а у разі необхідності переносити силами розрахунку.
Дальність ведення вогню до 4 км, застосовуємо цю зброю для знищення або придушення живої сили і вогневих засобів противника, б’ємо по окопах та траншеях. Зараз мінометним вогнем зупиняємо просування малих штурмових груп рф під Покровськом. Мін вистачає, створюємо пекло окупантам. Після першого попадання міномет треба скоригувати на ціль. Потрібно враховувати тип мін і порохів. Сила вітру на різній висоті, волога, температура повітря — все важливо в нашій роботі.
На деяких напрямках фронту ще до масового застосування FPV-дронів працювали «кочовими мінометами»: їздили вздовж лінії по лісопосадках, робили три постріли, міняли позицію, знову ж таки робили постріли, швидко згорталися і їхали.
Зараз так вже не можна. Треба окопуватися, маскувати озброєння, ставити антидронові сітки та окопний РЕБ. Після стрільби складати міномет і ховати в бліндажі, щоб не посікло осколками.
«Просування по трупах»: росіяни не жаліють людей
Якою є тактика ворога поблизу Покровська? росіяни наступають невеликими піхотними групами по 8-10 осіб з різних напрямків. Якщо аеророзвідка виявила ворога, нам скидають координати цілей, і далі з мінометного озброєння завдаємо ударів у районі просування ворожих груп.
Їхня тактика прогнозована. Це зайняти якусь лінію оборони, закріпитися, вкопатися і далі просуватися та продовжувати наступ вже із закріплених позицій. Одна група йде, її розмотуємо, далі друга група суне по полю та по лісопосадках, її теж знищуємо. Інша група взагалі через трупи «своїх» переступають і йдуть далі. росіяни не жаліють людей. Давлять саме чисельністю та просуванням з різних напрямків. Бувають такі дні, що хлопці взагалі не відходять від мінометів, а навіднику доводиться дуже багато разів на день наводити міномет на цілі.
Зазвичай мінометні розрахунки протягом однієї доби знищують понад 50 окупантів. А скільки ще лягло, котрих ми не бачили, одному Богу відомо. рашисти самі себе вбивають своєю зброєю та гранатами.
Закачанілі «вагнерівці» у Бахмуті
Якщо під Покровськом бойова робота більше по рухових цілях в полі та лісопосадках, то в Бахмуті, в урабанізованій зоні, ми завдавали мінометних ударів по стаціонарних нерухових цілях рашистів. Це були якісь піхотні позиції, місця накопичення живої сили та озброєння, кулеметні та мінометні гнізда в багатоквартирних будинках, офісах, гаражах та приватних домах.
Ворог міг сховатися в місті, тут важче його вибити, на відміну від відкритої місцевості. Але й у полі, якщо противник підготовлений, вижити під мінометним вогнем можна. Тому всюди є свої нюанси.
З «вагнерівцями» у Бахмуті були дуже інтенсивні боєзіткнення, сточували противника максимально ефективно. Бували дні, коли знищували до 100 російських найманців. Тоді це було нормою. Ворог тоді наступав цілими ротами, а зараз тут, під Покровськом, відділеннями.
Пам’ятаю, як у лютому 2023-го через брак піхотинців на позиціях брали в руки автомат та зустрічали противника вогнем на передньому краї. Ситуація була дуже важка, треба було втримати оборону. Після стрілецького бою виходжу подивитися, що там за окопом, бачу картину — повсюди лежать мертві тіла «вагнерівців», тоді було дуже холодно, мороз та вітер.
Взагалі мінометні підрозділи працюють відносно недалеко від лінії бойового зіткнення та рятують нашу піхоту, яка стоїть ще ближче до ворога. Іноді буває, що практично стоїмо разом з піхотою, 200-300 метрів від них.
Кожні 2-3 дні стараємось проводити ротацію хлопців на позиціях. Людям треба відпочити та відновити сили.
Про роботу КСП та координацію з сусідами
Робота на командно-спостережному пункті батареї триває цілодобово. Перш за все, це взаємодія з аеророзвідкою, коригування сил і засобів як мінометної батареї, так і приданих нам підрозділів з різних артбатарей.
Дуже важливо правильно поставити бойову роботу, провести рекогносцировку вогневих позицій, облаштувати їх під міномети, маскування озброєння, щоб ворожі БПЛА не виявили, забезпечення вузлів логістики, підвезення БК, питання евакуації і так далі.
Для мене є 4 основні аспекти успішного процесу знищення противника: взаємодія з сусідами, коригування, визначення пріоритетності цілей та саме вогневе ураження.
Плюс ми знищуємо ворога та «вскриваємо» російські бліндажі не лише з 82-мм мінометів, у нас в батареї є ще 100-мм протитанкова гармата «Рапіра» та саморобний міні-«Град» РСЗВ «Партизан».
У бою дуже важлива координація як всередині мінометних розрахунків батареї, так і з сусідніми підрозділами, які також працюють на нашому напрямку.
Ураження противника — це комплексна робота. Тут не тільки міномети навалюють, долучаються FPV-дрони, піхота подавлює своїм вогнем з кулеметів та станкових протитанкових гранатометів плюс ствольна артилерія та танки сусідів.
Про «мінометний вогневий мішок» для рашистів
Міномети працюють, перш за все, в інтересах піхотинців. Їм найважче, вони першими зустрічають ворога та постійно перебувають під обстрілами. Тому, коли йдуть ворожі штурмовики, мінометні розрахунки фактично першими підтримують наших хлопців на передовій та подавляють противника. Якщо наша піхота не вступає в бій, значить міномети відпрацювали успішно.
За класикою бойового застосування: створюємо так званий мінометний вогневий мішок для російських штурмових груп. Атакуємо мінами район їхнього зосередження, при цьому міни кладемо так, щоб осколки від снарядів догнали кожного рашиста. Ми бачимо, куди ворог розбігається, зверху корегує наш безпілотник.
Загалом, бойова робота мінометних розрахунків дуже сильно залежить від ситуації на фронті та від дій противника. Пам’ятаю, під Сіверськом воювали проти російських десантників, вони вміли організовано атакувати за підтримки дронів. З ними було важкувато.
Але бувають такі випадки, коли вночі росіяни йдуть штурмом на … власні позиції піхоти. В якийсь момент ворожі групи втрачають орієнтацію на місцевості, не мають тепловізорів і виходять до своїх окопів. І тут розпочинається найцікавіше: зав’язується бій, стрільба, в цьому хаосі рашисти один одного вбивають.
Ми водночас за цим усім спостерігаємо з попкорном, адже вже знаємо, де їхні передові піхотні позиції. Коли на КСП стає нудно, до русорізу вже підключаються наші міномети та ударні дрони, які добивають і ворожих штурмовиків, і рашистів, які відбиваються від «своїх» в окопах.
рашистам за відмову йти в наступ погрожують розправою
За штурмовими групами рф стоять «заградотряди», які стріляють у кожного, хто не йде у наступ або хто кине «своїх» під час штурму та повертатиметься назад.
Такі радіоперехоплення трапляються періодично. Особливо це проявлялось у районі населеного пункту Роздолівка на Сіверському напрямку, там окупанти погрожували розправою. Тоді рашисти чинили масові самогубства, навіть не доходячи до наших позицій. Така доля російського окупанта.
Було таке, що взвод загарбників просто заховався в селі й сидів по підвалах, не йшов ні на штурм та не повертався назад, бо боявся, що свої пристрелять.
Тоді кацапському командиру взводу дали команду «Іди шукай своїх людей, виводь їх чи обнуляй прямо там, у підвалах».
Як ворог використовує дрони на оптоволокні
Чи можуть кацапи виявити постріли з мінометів? Можуть, ворог застосовує систему засічок і радари. Адже мінометний снаряд летить досить високо. Орієнтовний сектор, де стоїть наш міномет, вони зможуть засікти. Вилітає розвідувальний БПЛА противника і проводить дорозвідку.
Але якщо добре замаскувати невеликий 82-мм міномет, то його взагалі не буде видно і важко знайти на місцевості. Робимо ще деякі речі, про які ворог не здогадується, і це рятує життя та здоров’я мінометних розрахунків.
Правило під час боїв одне — змінюйся, аби вижити. Противник вдосконалює тактику дій, ми трансформуємось. І навпаки, ми вносимо зміни, і так само рашисти не сплять. Якщо колись більше артилерія била по наших мінометниках, то зараз це ера «ефпівішок», дронова війна. Виручають РЕБи, але не завжди, окупанти почали застосовувати FPV-дрони на оптоволокні.
Але скажу так, дрони на оптоволокні за своїми характеристиками повільні та неманеврені. Якось хлопці евакуйовувались з позицій, і ці «ефпівішки» спробували наздогнати машину. Авто було на швидкості понад 70 км/год і дрон його не наздогнав.
Якщо зробити різкий маневр, то FPV-волокно полетить собі далі, тому тут є варіанти вижити. Адже йому треба робити в повітрі поворот, це займає деякий час. Він не може, як звичайний FPV, швидко маневрувати. Тому ворог більше використовує безпілотники на оптоволокні для ураження стаціонарних цілей. На щастя, нам ще не доводилось з ними зустрічатися в себе на позиціях».
