Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Дмитро вперше пішов до лав Збройних Сил України ще у 18 років, а нині, у 28, він має дев’ятирічний військовий стаж. Його історія — це шлях від наймолодшого в підрозділі до досвідченого бійця, який пережив бойові втрати, поранення і продовжує боротьбу. А тепер пліч-о-пліч із ним у батальйоні служить його батько.
Історію бійців оприлюднили на сторінці 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
Першим підрозділом Дмитра стали радіотехнічні війська, проте через рік він перевівся в 128-му окрему гірсько-штурмову бригаду. Після першого контракту повернувся до цивільного життя, але витримав лише рік і вісім місяців — і знову став у стрій. У травні 2022 року завершувався його черговий контракт, але через повномасштабну війну він продовжив службу.
Дмитро служить водієм і за роки війни встиг освоїти різні види транспорту — від волонтерських пікапів до американських «Хамві» та трофейних російських «Уралів». Він добре пам’ятає перший бойовий контакт на Запоріжжі: ворог оточував село, а його танки під’їжджали майже беззвучно через прогумовані «гусянки». Тоді під ворожим обстрілом загинули двоє товаришів Дмитра, а підрозділу довелося пробиватися до своїх понад 40 кілометрів.
Батькові Дмитра 52 роки. Колись він служив строкову ще в радянській армії, а до війни працював комбайнером. Багато років наполягав, що хоче мобілізуватися, але Дмитро його відмовляв. Врешті-решт батько не витримав і приєднався до підрозділу сина.
Нині він служить у тому ж батальйоні, займається ремонтом техніки. Через постійні бойові завдання вони з сином не можуть бачитися щодня, але завжди на зв’язку. Найскладніше, за словами Дмитра, знати, що рідна людина також на передовій.
Мама Дмитра важко пережила рішення батька йти в ЗСУ. Вона залишилася вдома з молодшим сином, якому лише 12 років. Дмитро та батько намагаються її заспокоїти, хоча знають, що кожен їхній дзвінок для неї — це хвилина полегшення, але й тривоги.
Дома на Дмитра чекає дівчина. Якби не війна, він уже, напевно, був би одружений. Але поки що особисте життя відкладається. Попереду — нові бої, нові випробування. А головне — віра в перемогу і повернення додому всією родиною.
Як повідомляла АрміяInform, на передовій російсько-української війни 25-річний Назар, головний сержант взводу БПЛА 128 окремої гірсько-штурмової бригади, щодня виконує бойові завдання. Його головна зброя — FPV-дрони, які знищують ворожі позиції, руйнують логістичні ланцюги противника та завдають значних втрат окупантам.
