На даний момент сержантський корпус Збройних Сил України, в який входить понад 250 тисяч сержантів і старшин різних родів і…
На запитання, чим займається у війську, «Ромаріо» лаконічно і смачно відповідає: «Убиваємо під*рів».
Йому 27 років, на війні він — з 19-ти. Сьогодні переповідаємо його історію.
Молодший сержант Роман з позивним «Ромаріо» — командир міномета мінометного розрахунку в лавах 23 окремої механізованої бригади.
Коли у 2017 році виповнилося 19 років — пішов в АТО, на контракт у 92 бригаду. Там був старшим навідником «Гвоздики», працювали в районі Мар’їнки та Авдіївки.
Після демобілізації служив у військкоматі. Далі — життя цивільне, був автослюсарем-зварювальником на одному з великих металургійних підприємств країни.
З початком широкомасштабного вторгнення спочатку був у піхоті. У 2022 році йому було 25 років.
Військовий переповідає деталі своєї роботи:
«Спочатку їдемо, вибираємо позицію, щоб було нормальне місце, побільше дерев задля маскування. Потім наступного дня заїжджаємо, виставляємо свій міномет. Головний плюс — у нас є Starlink. Ми працюємо по „зеленці“: нам подзвонили, „до бою“, ми швидко вибігли, завелися, закинули міну і стріляємо», — смачно переповідає військовий.
З теплотою розповідає про своїх побратимів. Наприклад, про 60-річного бійця з позивним «Добро».
«Міг звільнитися — але залишився, підписав контракт на рік, продовжує з нами служити. І не скажеш, що йому 60 років: бігає краще, ніж молодий».
Працює «Ромаріо» і його команда влучно і результативно, навіть хвалив командир батальйону. Під час виконання бойових завдань знищив 15 одиниць живої сили противника зі стрілецької зброї.
Одна зі складних бойових точок на мапі боїв нашого співрозмовника — Часів Яр. Жили в погребах — не в бліндажах.
«Там було багато FPV… І танчики працювали. А загалом — все нормально було», — каже армієць.
І розповідає про один із випадків, пов’язаний із ворожим FPV.
«Одного разу ми були на позиції в бліндажі. Повісили маскувальну сітку і прилетіла ефпівішка: заплуталася, але не вибухнула. Почала „пікати“ батарея. Мені цей звук настільки обрид, що я просто вийшов, від’єднав її і потім передали нашим хлопцям-пілотам. Снаряд там залишався, не вибухнув, ми його потім від’єднали і викинули якомога далі. Дрон просто заплутався в маскувальній сітці».
А якось був випадок, пригадує, коли вийшов колумбієць-піхотинець на українські позиції, це було трохи понад місяць тому.
«Стоїмо на позиції — і чуємо неподалік іноземну мову. Ми вийшли з автоматами. Нам відповіли щось типу: „Свій, не стріляйте“. А потім вони розпочали іспанською мовою говорити. Нам було незрозуміло, почали спілкуватися через онлайн-перекладач. Він розповів, що їх на машині розбили, він не знав, куди йти — вийшов на нас. Ми зідзвонилися з його начальством, там нам порадили, що робити. Потім ми відвели його до їхнього командира, і все завершилося добре».
На момент, коли вдалося поспілкуватися з «Ромаріо», його підрозділ вийшов з бойових. Тиждень відпочинку — і знову на позиції.
Фото — Оксана Чорна
